Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні - Олексій Анатолійович Кононенко
– Куме, якої нації були Адам і Єва?
– Та москалі, куме!
– Чому?!
– А хто б ще погодився ходити босим, голим, їсти одне яблуко на двох і при цьому кричати, що вони в раю.
– Куме, позичте 100 гривень!
– У кого, куме?
Куми, геть п’яні, повзуть по шпалах. Кум Петро:
– Господи, які щаблі високі!
Кум Іван:
– І перила низькі!
Кум Петро:
– Нічого, куме, дивіться, он ліфт їде.
– Куме, у вас вдома нічого немає від молі?
– Жінка купила нафталінові кульки.
– Позичте трохи…
– Та вже дам.
Через день.
– Куме, а де ви їх купували, ті кульки?
– Та не треба віддавати!
– Та що там віддавати! Я вчора кидав ті кульки в моль, але не завжди попадаю…
– Куме, скільки візьмемо, дві чи три?
– Давай три.
– Вчора взяли три – одна залишилась…
– Тоді дві…
– Пані, дайте нам, будь ласка, чотири пляшки горілки і дві цукерки.
– Марійко, – каже кум Іван, – я лягаю спати, а коли захочу випити, ти мене торкни.
– А як же я узнаю, коли ти захочеш?
– Ти мене тільки торкни.
Помирає кум Петро на 90-му році життя. Кличе дітей.
– Діти, – каже, – дайте некролог до газети, що я помер від СНІДу…
– Ви що, тату, здуріли?!
– Ага! Точно знатиму, що по моїй смерті ніхто до жінки приставати не буде!
– Кумо! Що то буде? Я голку ковтнула!
– Не репетуй! Візьми другу…
– Куме, як ти думаєш, скільки років Надії?
– Якщо вірити їй, то вона молодша від свого сина…
Під час війни куми потрапили в полон. Кума Івана забрали на допит. З допиту приволокли в камеру побитого.
– Що випитували, куме?
– Військову таємницю…
– Не сказав?
– Я ж просив тебе, давай запишемо! А ти – запам’ятаємо, запам’ятаємо.
– Куме, чому ви після зустрічі з друзями додому попадаєте, а я – ні!
– А я норму знаю.
– Навчіть!
– Дуже просто. З самого початку я знаходжу очима в залі бридку жінку. Як тільки вона починає мені подобатися – все! Норма!
Лектор:
– Скільки відомо випадків, коли дружина йде від чоловіка, тому що він п’є!
Кум Іван:
– А ви знаєте точно, скільки треба випити для цього?
– Куме Іване, це правда, що кум Петро вчора упав у бочку з вином?
– Правда.
– І не захлинувся?
– Тю! Він тричі за закускою вилазив.
Пояснювальна записка кума Івана:
«Я виготовив три літри горілки і повіз пляшку на пробу куму Петру. В автобусі мене затримали, бо я не оплатив проїзд. При цьому у мене вилучили пляшку і справу передано в слідчі органи. Я визнаю свою вину і завжди буду купувати квиток».
Стоїть кум Іван на зупинці і тримається за ліхтар.
– Чому не їдеш? – запитує кум Петро.
– В автобус не пускають…
– А навіщо ж ти такий торшер великий купив?…
Кум Іван прийшов у бюро знахідок.
– Чи не повертали вам трилітрову банку горілки?
– На жаль, ні… Але принесли того, хто її знайшов.
– Як ти можеш пити оту гидоту? – запитує Марійка Івана.
– Отож, а ти кажеш, що я приємно відпочиваю…
Кум Петро на возі, який з горою повен вугілля, заїжджає в село і кричить:
– Люди, вугілля привіз!
Кобила повертає голову:
