Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні - Олексій Анатолійович Кононенко
– Поганої ж ви, куме, про мене думки…
– Куме, вітаю тебе з днем народження!
– Дякую, куме, жодна сволота, окрім тебе, не згадала…
– Куме, а що то ваша доня з негреням приїхала?
– Каже, куме, що то гуманітарна допомога.
– Куме, сьогодні роковини, як немає мого чоловіка. Приходьте увечері, пом’янемо…
Засиділися.
– Може вже, куме, не підете? Темно… Дощ…
– Та воно так…
– Може би я друге ліжко не розбирала?
– Та вже ж…
Повлягалися.
– А чого б вам, куме, зараз хотілося?
– Горілки!
– То йдіть випийте.
Через півгодини.
– А може, куме, вам ще чого хочеться?
– Ще горілки!
– То йдіть випийте!
Через годину.
– От невже, куме, вам більше нічого не хочеться?
– Хочеться, але без вас, кумо, того не втну…
Кума аж вигнулася на ліжку:
– Ну!
– Тягніть мене, кумо, туди, де горілка, бо сам не дійду…
По чорному-чорному лісі під чорним-чорним небом чорною-чорною стежкою попри чорну-чорну річку ідуть два чорних-чорних чоловіки. Один другому каже:
– І навіщо ми, куме, ту гуму палили?!
– Уявіть собі, куме, дивлюся вчора футбол по телевізору, аж тут у вусі засвербіло. Колупнув гвіздком – і звук пропав…
– Треба майстра викликати…
– Кажуть люди, куме, що бачили вас із моєю жінкою, – уявити собі того не можу!
– А я можу…
– Куме, на тобі сидить велика зелена муха!
– Ну то й що?
– Нічого… Але великі зелені мухи рідко помиляються…
– Куме, моя вчора поставила умову. Каже мені: я або пиво!
– А скільки пива, куме?
– Кумо, у вас груди є?
– Ото!
– Чому ж ви їх не носите?
– Куме, мій ледащо знову двійку приніс!
– Хіба то дивина?
– Та ж із фізкультури!
– Оце тобі!
– Ага. Сказав учитель, щоб він козла матами обклав, то він постарався…
Галя:
– Іване, я сьогодні вночі спала просто жахливо!
Іван:
– Знаю, моя пташко. Ти увесь час крутилася і розмовляла уві сні.
– А що ж я казала?
– Не пам’ятаю…
– Права була моя мама, коли я виходила за тебе! Ти ніколи не слухаєш, що я кажу!
Куми засперечалися, яке у світі найбільше число.
– Мільйон!
– Трильйон!
– Дофіга!
– Що це за число «дофіга»?
– А ти піди по рейках, порахуй шпали. Коли скажеш «ну його нафіг!» – це буде тільки половинка «дофіга»!
– Куме, ходімо, по чарці вихилимо.
– Не можу, куме.
– Чому?
– Зав’язав…
– Але щось від вас, куме, горілочкою пахне…
– От біда! Слабенько зав’язав. Пропускає…
Під ранок кум Іван приходить додому… Рука в гіпсі! На оці пов’язка! Але в доброму гуморі. Сміється.
– Боже! Що з тобою?! – сплеснула руками жінка. – Ще й сміється!
– Ет… То ми з кумом Петром засперечалися на око, що він мені руку не зламає.
Черга за пивом у Києві. Останній в черзі негр. Куми підходять.
– Циган, ми будемо за тобою.
– Я не циган, я – негр.
– Ото, куме! А які ж тоді в них цигани?!
– Куме, заб’ємось, що вкушу себе за око!
– Давай!
Виймає кум Іван скляне око. Виграв пляшку.
– Куме, заб’ємось, що вкушу себе й за друге око!
– Давай!
