(не) Вірний, або Ти моя, крихітко! - Аня Стар

Кембридж. Десять днів тому... Вночі...

Невеликі лоджії розташовувалися досить близько одна до одної. Будівля жіночого гуртожитку була не такою старою, тож пожежні сходи були, як і належить, поруч із вікнами в кімнати.

Редді пощастило.

Він досить вправно встиг зістрибнути вниз, причаївшись у темряві. Хлопець чув голоси королівської охорони і розумів, що довго на одному місці залишатися не можна. Йому потрібно було перебратися в сусідню кімнату, до того ж якнайшвидше.

"Можливо, вони можуть заблокувати центральний і запасний вихід, але чому тоді діють так повільно?.."

Тільки завдяки своїм тренуванням, він зміг буквально звалитися в потрібне місце, кривлячись від неприємного звуку намоклих кросівок. Одяг прилип до тіла і дуже швидко охолоджував його. Редді обережно постукав у вікно, яке за кілька секунд розкрилося.

— Врахуй, Фейт, я не підписувалася в добровольці, — уперши руки в боки з незадоволеним виглядом промовила другокурсниця Мелані Волс.

Завсідниця клубу шанувальників Кіри та її віддана подруга, точніше, брюнетка лише використовувала цю дуреху у своїх цілях. У Мелані була одна особливість, що йшла врівень з її навіженим, примхливим характером і абсолютною тупізною перед будь-якою хімічною формулою, а саме - намагання не залишатися в боргу.

І якраз Редді не так давно виручив цю кучерявку, написавши їй курсову.

—  Ми вже в розрахунку Мел, — із задоволеною посмішкою відповів він.

Або вона була зовсім неуважна, або реально дурна, якщо не помітила його збудженого стану. Навіть після ризикованої втечі, член продовжував залишатися в напівтвердому стані, віддаючи в мошонку тупим ниючим болем.

У дівчини була сусідка, яка, судячи з усього, перебрала з алкоголем і тепер хропіла на весь поверх.

— Одягай і підемо на сходи, — Волс кинула йому довгий, махровий халат огидно незграбного забарвлення. На щастя він був із капюшоном.

— Ти серйозно думаєш, що в цьому мене не розкриють? — піднявши одну брову, запитав Фейт.

—  Інших варіантів немає, любий, —  вона взяла пачку сигарет і відчинила двері кімнати.

—  Швидше, вони все одно всі на третьому поверсі, не інакше наша принцеса зомліла від такої краси на твоїй голові.

Редді залишив цю репліку без відповіді і пішов за Мелані.

—  Захопи з собою мобільник, мені потрібно зателефонувати декому.

Слава дуже вчасно допоміг відволікти службу безпеки, поки втікач прямував у бік своїх апартаментів. Необхідно було залягти на дно на кілька днів і привести себе до ладу...

***

—  Виходить, ви уклали мир? І він визнав, що був багато в чому не правий щодо тебе? Лагідно звертався і ще посміхався? Ви цілувалися, у вас мало не стався секс, але ти вчасно прийшла до тями від дурману пристрасті? Я все правильно зрозуміла з твоєї розповіді?

—  Так, все саме так. Хлоя, ти розумієш, я сама хотіла, щоб було далі, але я згадала, що і як саме в цій лабораторії він робив із Кірою, і... — вимовивши це, Вікта одразу ж прикрила червоне обличчя долоньками.

—  Твою матір, Вік, ну ти даєш! — блондинка одразу ж поспішила продовжити, щоб ненароком своїм висловлюванням не образити подругу. — Ні, ти не подумай, я рада, що в тебе налагоджуються стосунки з Фейтом. Я боюся, що ти закохаєшся в нього, якщо вже не почала закохуватися. Ти ще недосвідчена і недосвідчена, і дуже романтична у мене. Так, що гріха таїти, красивий він, засранець. Я б сама з ним не проти... — але бачачи збентеження принцеси, пом'якшилася, —... ну ти зрозуміла. А так ти ще не пізнала, що таке любов до чоловіка. І не відчуваєш різниці між коханням, захопленням і пристрастю. Ти запросто можеш наламати дров, зіпсувати життя і собі, і йому. Тим паче, ти принцеса, а він дорослий чоловік, якому двадцять чотири роки. Навряд чи б батьки схвалили стосунки з ним. Ти сама казала, що тебе в п'ятницю ввечері представлять кандидати в наречені.

—  Чорт, ти, як завжди, в усьому права. Що ж мені тоді робити? Та я не впевнена, що після цього зможу спокійно з ним працювати, не думаючи про те, як він цілується.

— Думаю, логічно буде, якщо ти до нього сама прийдеш або призначиш зустріч і поясниш йому все. І зроби це завтра, не відкладай. Він не дурний начебто чоловік, тому має все зрозуміти...  

— Так і зроблю. Дякую за твої мудрі поради. Мені б було соромно питати в мами про таке, не те, що розповідати.

— Ти чого, руденький, для того й потрібні подруги.

— Дякую. Ти поїдеш зі мною п'ятницю ввечері до палацу на прийом. І не будеш проти погостювати трохи в мене?

— Ти впевнена, що мені можна буде там бути присутньою? Ні, погостювати було б чудово, звісно, наживо побачити, як живуть королівські особи, — скептично запитала Хлої подругу.

Вікта поморщилася від цього виразу, який миттєво повертав її знову в лабораторію, де дівчину так наполегливо цілував Фейт.