(не) Вірний, або Ти моя, крихітко! - Аня Стар

Вікта опустила руки, відчуваючи незручність і щось незрозуміле. Вона взагалі готова була провалитися під землю, у саме Пекло, щоб більше не зустрічатися з ним. Тіло реагувало надто бурхливо, і здається цей увалень усе бачив і розумів.

— Так їх Хлої назвала, а мені лише сподобалося, — спробувала виправдатися принцеса Ертон. Вона підняла свій маленький носик, потираючи спітнілі долоні об чорні штани, — І взагалі, тобі яка різниця?

"Отже, ось як звуть блондинку, про яку обмовився Ісаєв"

— Сподобалося, кажеш? — сміючись перепитав Редді, — Мені теж... — несподівано тихо і серйозно прозвучав його голос. При цьому погляд блакитних очей хлопця жадібніше й детальніше оббіг усю зовнішність Вікти.

У відповідь на це вона спалахнула, зробивши галасливий вдих і завмерла кроликом перед наступом удава. Вона нічого не могла із собою вдіяти і просто дивилася в ці вже не настільки холодні очі.

Редді з серйозним обличчям продовжував наступати на неї, доки та не опинилася притиснута попереком до довгого столу. Обидва слухняно слідували невидимим силам, що розгорілися в повітрі між ними. Хлопець опинився майже впритул до дівчини, ледь торкаючись своїм торсом її грудей, а його глибоке дихання обпалило обличчя.

—  Давай ти не чіплятимешся зі своїми запитаннями і не нагадуватимеш про... те, що сталося? — голос Фейта став нижчим і набув ноток загрози.

Він міг зараз нахилитися до її губ або обійняти своїми сильними руками. І вона б не чинила опору. Вікторія була впевнена в цьому. Навіть більше...

Вона б відповіла, без сумнівів.

Погляд її очей опустився на чітко окреслені губи молодого чоловіка, а потім їхню інтимну і пристрасну ідилію порушив несподіваний свідок. Здається, третьокурсник. Хлопчина в окулярах, який ніс велику колбу для своїх досліджень.

— І все ж таки я думаю, тобі знадобиться моя допомога, тож не вперся, руденький, — від цього ласкавого прізвиська в обох пройшлася приємна хвиля по всьому тілу, — Дозволь тобі допомогти. Твоя тема мене дуже вразила. Я теж часу дарма не гаяв, маю парочку ідей і доповнень до твого плану.  А також я зараз збирався проводити експеримент. Не хочеш його зробити разом зі мною? Заодно розкажеш і покажеш свої записи, чого ти вже встигла досягти, малятко.   

Вікта зробила глибокий вдих, почасти відчуваючи полегшення, що вона не встигла накоїти дурниць.

— Кірі своїй, як я пам'ятаю, ти говорив зовсім інакше. Слабо придумати свій проект Редкліфф Фейт? — дівчина підійшла до книжок і папки, що залишила на столі поруч із комп'ютером. Вона почала швидко перебирати папери, шукаючи потрібну інформацію.

— Я був тоді не правий. Ти не така дурна в хімії, як я думав спочатку. Ти це хотіла від мене почути? — але принцеса мовчала, шоковано дивлячись на нього своїми величезними очима. Її дивувало те, що він наполегливо продовжував вимагати працювати з нею. А найголовніше вже втретє майже хвалив її і ласкаво звертався до неї. Та ще й визнав, що був тоді неправий у своїх грубих словах, — Мир? Давай забудемо про те, що раніше між нами сталися непорозуміння, і займемося нашим проектом, зробивши його найкращим на потоці. Згодна, принцесо?

— Добре, Редкліфф, ми укладемо з тобою тимчасовий мир. Тоді зробимо так: я покажу чого встигла домогтися, а ти розкажеш мені, який ти хочеш провести експеримент.

— Домовилися, — Редді потягнув свою руку, щоб скріпити їхній договір рукостисканням. Вікта це зробила легко, за тим дістала свій червоний блокнот і простягнула йому.

— Тут розписано методику й особливості проведення синтезу з мого поки що першого експерименту, — Редді на це кивнув і занурився в читання, зазначивши про себе, що написано дуже гарним великим почерком і розбирати слова йому було легко.