Сьогодні тане сніг - Христина Лі Герман

   Братик… Спершу треба розібратися саме з цією проблемою, що й роблю через кілька днів.

   Подзвонивши адвокатам, які ведуть справи моєї фірми, відразу направляю одного з юристів до Софії. 

   — Тобто… він весь цей час, — її голос тремтить болем, а мене раптом криє. Задушити б гада! — Він весь цей час брехав мені? 

   — Швидше залякував. Хотів аби ти підписала все під страхом суду, якого навіть бути не може. Мої юристи все перевірили. Позбавити тебе дієздатності було й так неможливо. Все, з чим він може вийти в суд — оскарження заповіту твоєї бабусі. 

   Але хто пояснив би це сліпій дівчині, яка навіть адвоката винайняти не змогла. 

   — Яка ж я дурепа… 

   Очі з такою силою закриваю, що голова від гніву луснути готова. 

   — Дай мені час і ти забудеш про це, як про страшний сон. 

   — Ти не повинен…

   — Ні, Софіє, — крапку ставлю. — Тепер повинен, — кажу занадто різко, і одразу додаю спокійніше: — Ти вільна ввечері? 

   — Так. 

   — Чудово, бо ми не закінчили вечерю, — краватку відтягую, а сам згадую її вигляд тоді. 

   Йолоп!

   — Через мене ми навіть її не почали. 

   — Ти вже жартуєш, отже рішуче налаштована зустріти Борислава Дмитровича. А голоне Сатану десь запри, бо мій юрист дуже коштовний працівник. 

   Сміється. Хоч і тихо, але ніжно сміється, а вузол у грудях розв’язуэться. 

   Та наступної миті все тіло перетворюється на суцільний нерв, щойно чую: 

   — Може… повечеряємо в мене? 

   Ціпенію, бо відповідь в горлянці клубком стоїть. 

   Так, Маленька. Я, в біса, шалено хочу, але не вечері. 

    На повні груди дихаю і опановую себе. Я не шмаркач. Повинен же в такому віці вміти тримати себе в рамках?! Та куди там ті рамки, коли згадую той день, і ноги свинцем наливає від жаги, а рот слиною повнить її смак.  

   — Максим? 

   — Я приїду і вирішимо, — прочищаю горло і кидаю хрипко в слухавку. 

   Софія занадто тихо прощається. 

   — Придурок! — крізь зуби, бо зморозив повне лайно, наче дійсно шмаркач. 

   Телефон летить на стіл, а я до вікна очима за ковтком повітря. 

   Ні разу я не починав стосунки ось так бездумно. Ні разу, навіть хлопчиськом не поводив себе, як ідіот!

   Причина дуже проста: якщо я залишуся сьогодні, то не зупинюся, і щось підказує Маленька теж дуже хоче потрапити у чортів ліс на світанку.