Сьогодні тане сніг - Христина Лі Герман

   — Він його точно на мороз вижене, — шепочу і біжу слідом, та щойно спускаюся, розумію, що ситуація ще гірша. 

   Набагато, бо ж Рей не самий, а погляд, постава і вираз обличчя Макса кричать про те, що він завмер у крайньому ступені шоку. Лоба потираючи, й не знаю, що сказати, поки білосніжна, очевидно, самка хаскі хазяйнує прямо на нашому святковому розтрощеному столі. 

   — До біса, — раптом видихає Макс. 

   Стрімко повернувшись, під стегна підхоплює, до себе горне і з вологим смішком пестить швидким, пристрасним цілунком, звиватися змушує, поки йде сходами назад у спальню. 

   Крізь сміх, крізь щастя цілуючи, я ціную кожну секунду поруч із ним. Кожен промінь світла, чи то темного, чи то світлого — наш. 

   Та все ж шкодую навіть у мить щастя про єдине — що мій брат так і не пізнав такого. 

   Тільки той, хто бачив темряву, спроможен цінувати світло.

Від автора: Дякую Вам за любов до Софійки і Макса. Якщо Вам сподобався роман, ви хочете. щоб його прочитало більше людей, все, що потрібно — ваші серденька (лайки) книзі. 

Нехай темрява ніколи не засліпить нікого з нас. 

Ваша Христя.

Кінець