Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький

хлопці, дурниці!. От у нас був один шахтар, який упав у шахту. Розбився вдребезги. Залишилась тільки голова і попа. Так лікарі голову пришили до попи і що ви думаєте? Так він ще десять років країною керував.

4.4.1968 р.

ШТІРЛІЦ

Один п’яничка попав у міліцію.

– Хто такий, як ваше прізвище?

– Штірліц.

– Ах ти ж негідник! Так ти вирішив над нами ще і кепкувати.

Ану, хлопці, всипте йому гречаників.

Коли гарно віддубасили, знов питають:

– То як твоє прізвище?

– Штірліц?

– Видно маловато,– сказав старшина,– А ну, хлопці, добавте іще. Коли добавили і ще, старшина знов питає:

– Ну то як твоє справжнє прізвище?

– Тихонов.

– А чому вчора назвав себе Штірліцом?

– А я думав, що попав у гестапо.

1976 р.

ОСОБИСТА СПРАВА

– А це моя особиста справа.

– Особиста справа в людини – у вбиральні.

5.6.1960 р.

МИКИТА ПРОСИТЬ ДОПОМОГИ

Приходить якось Микита Сергійович до Петра Першого та й говорить:

– Петре Олексійовичу, я прийшов до тебе з надзвичайно великим проханням, допоможи мені, як Великий Великому поновити моє добре ім’я, і повернути мені мою минулу славу.

– Ні, не можу,– сказав Петро.– Бачиш, я прорубав вікно у Європу і через нього збагачував всю свою імперію, а ти що зробив? А ти через те вікно ледве не погубив всю нашу державу.

Не проси і не надійся.

Пішов Микита Сергійович до Катерини Другої і також просить допомоги. А та йому і відповідає:

– Бачиш, шановний Микита Сергійовичу, я розвела бардак у своєму царському палаці, а ти по всій Росії. Не можу я тобі допомогти.

Зажурився Микита Сергійович ще більше і пішов до Володимира Ілліча. Вислухав його Володимир Ілліч і говорить:

– На жаль, нічим не можу тобі допомогти, М.С. Бачиш, я із жуліків робив комуністів, а ти з комуністів поробив жуліків.

Подумав Микита і пішов до Йосипа Віссаріоновича Сталіна:

– Ні, Микитушка, і не милься, бо бритись не будеш. Нічим я тобі не допоможу. Ти все життя займався туризмом, а потім, коли ти постарів, то ти разом із своїм дружком – котигорошком, ще й славу мою вирішив від мене відняти і місце для собе вирішив розчистити до Мавзолею. Отож, сходи краще до свого кумира – Леоніда Ілліча.

Приходить Микита Сергійович до Леоніда Ілліча і говорить:

– Дорогий, Леоніде Іллічу. Я знаю, що ти мені нічим не допоможеш, то хоч дозволь тебе запитати: чи можу я, будучи пенсіонером, працювати у ЦК?

– Ну, звичайно, можеш.

– Чи не підшукав би ти мені якусь більш-менш підходящу роботу.

– А чому б і ні. Підійдеш десь через пару деньків. А коли Микита Сергійович прийшов, то Брежнєв запропонував йому підрахувати, скільки в Радянському Союзі комуністів, туристів і артистів? Вийшов Микита Сергійович від Брежнєва, схопився за голову і ледве не плаче, аж дивиться, а назустріч йому іде старий комуніст і звертається до нього:

– Чому, Микита Сергійович, так зажурився, ледве не плачеш?

Прийшлось розповісти. Подивився чоловік на Микиту Сергійовича і говорить йому:

– Був ти дурнем, Микитушка, так ним і залишився. Та зараз вже, навіть, кожна дитина знає, що комуніст у Радянському Союзі був один, це – Володимир Ілліч, турист також один, це – ти, Микита Сергійович, ну, а решта, то – всі артисти.

1968 р.

ПОСТАВИВ ПАЛИЦЮ

Якось у військовій частині проходив лижний крос із пункту А до пункту Б через пункт В. Один солдат підійшов до старшини і просить:

– Товариш старшина. Наш маршрут буде проходити якраз через моє село. Дозвольте, будь-ласка, хоч на годину заскочити до свого дому і провідати своїх батьків.

– Добре,– сказав старшина,– на годину я дозволяю, але без гостинців, дивись, не приходь.

– Добре,– сказав Іванов,– гостинець буде, але його отримає тільки той, хто відгадає мою загадку. А коли солдат повернувся, товариші питають:

– Так яка твоя загадка?

– Хто з вас скаже, що я зробив відразу, як приїхав до батьківської хати?

– Поцілував батька і матір,– сказав Микола Коноваленко.

– Не вгадав. Далі!

– Попросив води напитись,– сказав Микола Малюк.

– Теж невгадав. Ну хто там ще?

– Поставив палиці,– сказав Олекса Михайлошин.

– Вірно. А потім?

– А потім зняв лижі,– сказав Вітя Андрусенко.

– Вірно. Отримуйте гостинці..

26.5.1967 р.

ДЕГУСТАТОР

В Німеччині проходив конкурс дегустаторів. Після того як усі вже визначились, дійшла черга і до росіянина. Йому, як і всім до цього, закрили очі і тут же замість горілки дали понюхати жіночі труси. Росіянин не розгубився і безпомилково відповів:

– Магденштрассе, 7, кв. 9, третій поверх направо.

ОДИН ЧЕРВІНЕЦЬ

Відслужив солдат і йде з царської двадцятип’ятирічної служби, аж дивиться, а тут назустріч молодичка іде. Глянув на неї і очей не може відвести. До чого ж вродлива. Тут же витяг червінець і до неї:

– Бачиш?– він може стати твоїм.

– Гаразд,– сказала жінка, але при одній умові: всього раз і якщо ти його витягнеш, то більше туди не