Острів Білої Сови - Марина Гриміч

— А чому ти питаєш? — в один голос поцікавилися чоловіки.

Софія розповіла їм про випадок із Роуз-Мері, як та ставила голівку програвача на платівку з точністю робота.

— Це цікаве спостереження… Я щось читав у лікаря Макбраєна… Але сам не звертав уваги… — замислився Роберт.

— А я помітив, — додав Седрик, — що місцеві діти мають чудову каліграфію… Причому ця властивість не навчена, а вроджена. І це в часи тотальної комп’ютеризації, коли всі вчителі скаржаться на те, що діти пишуть каракулями. Натомість дитина з острова Білої Сови так виписує свою першу літеру, неначе все життя вчилася каліграфії!

— Це стосується всіх дітей чи лише Бренданових? — поставила провокативне запитання Софія.

— Всіх! — розсміявся той.

Софія вирішила іти «ва-банк»:

— А тепер скажіть: скільки можна баламутити мене розповідями про Бренданових дітей: я вже сама здогадалася, що це — діти інцестуальних пар!

Чоловіки замовкли, немов язики проковтнули.

— Чого ви мовчите? — здивувалася Софія такій реакції.

— Як ти здогадалася? — тихо спитав Роберт.

— «Софія» в перекладі з грецької означає «мудра»! — пожартувала вона. — Єдине, до чого я ще не додумалася, це про зелене світло…

— Тобі не треба цього знати, повір… — сказав Роберт.

— А може, якраз і треба? — загадково всміхнулась вона.

— Що ти маєш на увазі? — перелякано спитав він.

Софія докладно розповіла про випадок, що стався з нею у господарчому супермаркеті, коли «Брендан», за словами Роуз-Мері, проїхав крізь неї з візком.

— Я справді бачила щось зелене, поки не втратила на мить свідомість… — завершила оповідь Софія.

Те, що сталося після цієї фрази, її стурбувало: Роберт, який слухав її з розкритим ротом, кинувся до Седрика, схопив його за барки і почав трясти.

— І хто тебе просив?… — тільки й повторював він.

— Вибач, друже, так вийшло… Я хотів пожартувати, але Софія з переляку послизнулася на розлитій олії, впала і знепритомніла… Але клянусь, лише на мить!

«Фух! Значить, якщо метиська ясновидиця має рацію і я вагітна, то дитина не від Брендана, — подумала Софія і подумки всміхнулася. — Взагалі я і сама про це знала…».

Підпилі чоловіки почали вовтузитися. Софія кинулась їх розбороняти…

«Цікава ситуація… Вони обидва замішані в підтасовці даних… І, напевно, в їхню “шайку” входить і отець… Ага, ще “Брендан”… Якась масонська ложа…».

— Давай, колися щодо зеленого світла! — вчепилася вона до сп’янілого Седрика.

— Чого ти зациклилася на зеленому світлі? — здивувався він. — Технічна сторона — це якраз найлегше в цій справі! Навіть отець Патрик з цим справлявся завиграшки! А це було, як-не-як, понад сто років тому!

— А що найтяжче? — спитала Софія.

— Як завжди: людський чинник. Найтяжче передбачити, коли дівчина тільки-но завагітніє, щоб «наслати» на неї Брендана.

— І як ви це робите на практиці?

— Старим науковим методом спостереження…

— Ви хочете сказати — шпигунством?

— Ну, навіщо такий радикалізм? — почав виправдовуватися Седрик. — До речі, часом отець допомагає…

— Що, таємниця сповіді? — з жахом вигукнула Софія.

— Ні, що ти… — Седрик зам’явся. — Просто він… просто він «має око» на це. Він каже, що у жінки у перші тижні вагітності «написано все на лобі».

Софія замислилася. І справді, отець Боніфацій і їй «надокучав» різними натяками на Брендана…

— А про мене як ви здогадалися? — невпевнено спитала вона. — Теж отець Боніфацій прочитав у мене на лобі?

Обидва чоловіки ошелешено на неї подивилися.

— Взагалі… там, у супемаркеті, я просто хотів пожартувати… Я не знав, що ти вагітна… — розгублено пробурмотів Седрик.

— Ти що, вагітна? — вражено перепитав Роберт.

Софії довелося розповісти про зустріч з метиською «провидицею», яка їй повідомила новину про дитину, її стать і навіть ім’я.

— Не може бути! — вигукнув Роберт. — Аналізи свідчать про…

— На цьому острові все може бути! — рішуче сказала Софія. — Навіть оці маленькі ягідки можуть мати чудодійну силу! Як в одній із казок «Тисячі й однієї ночі».

Цього можна було не казати. Бо ці двоє дядьків поняття не мали, що таке «Тисяча і одна ніч».

Чоловіки сиділи, немовби набравши води в рота.

Софія, чесно кажучи, чекала іншої реакції від Роберта на новину про її вагітність. Однак, — подумала вона, — все ще вилами по воді писано… Може, та «провидиця» — лише обкурена місцева дивачка?

«Гаразд, поки що не розвиватимемо цю тему, поки я не дочекаюся своїх жіночих провісників… Переведемо тему на щось інше… Спробую з’ясувати, навіщо вони все це роблять? Навіщо грають у цю гру? Це може бути дуже небезпечно, адже все це межує з порушенням закону… Навіщо це їм?».

— Хлопці, скажіть, — почала вона, — я можу зрозуміти, чому це все почав отець Патрик і чому це відновили отець Домінік і отець Боніфацій… А навіщо воно вам?

— А що ти знаєш про них? — поцікавився Седрик.

Софії довелося розповісти про газетні вирізки, з яких випливало, що ті священики просто хотіли захистити своїх прихожан від звинувачень у гріховному способі життя, від примусового розселення, зрештою, від настирливої цікавості обивателів з материка, туристів і журналістів.

— Як усе логічно! — здивувалися Роберт і Седрик.

— До речі, Роберте, я маю пояснення, чому «Бренданові діти» не народжувались упродовж двадцяти років, — звернулася вона до чоловіка. — Це було тоді, коли в церкві святого Альфонса служив отець Джон, під час Великої депресії і Другої світової війни. Не було потреби в обмані. Державі острів Білої Сови був тоді не в голові… Але ви — навіщо ви це робите?

Чоловіки перезирнулися, неначе вагаючись, розповідати їй чи ні. Однак Софія і так багато знала, тому краще було тримати її в партнерах.

— Розумієш, — почав Седрик, — я, Роберт, отець Боніфацій і Брендан — усі ми належимо до таємного наукового товариства.

— Хто такий Брендан?

— Реальний Брендан. Про нього пізніше.

— Наше чоловіче братство має назву «Товариство Білої Сови».

— Ага…

— Кожен має свою причину зберігати таємницю якомога довше. Для нас із Робертом — це чистота експерименту. Якщо інформація про специфічну ендемічну популяцію просочиться в мас-медіа, то це місце заполонять туристи, налізе сюди повно дослідників і псевдодослідників… І нашим багаторічним пошукам прийде кінець… У отця Боніфація інша причина на підтримання легенди про привид Брендана… Він досі свято вірить у те, що шлюб у четвертому коліні спорідненості — це гріх, хоча всі дослідження сільських громад свідчать, що це входило в поняття норми протягом багатьох століть. Однак він вважає своїм моральним обов’язком оберігати прихожан від неслави. Для нього плекання міфу про Брендана — це своєрідний хрест. Він вважає, що чинить гріх, приховуючи дані, але не може діяти інакше.

— А Брендан? Хто він