Українська література » » Острів Білої Сови - Марина Гриміч

Острів Білої Сови - Марина Гриміч

---
Читаємо онлайн Острів Білої Сови - Марина Гриміч
просто є передавачами інформації, не більше. Елен продовжила чи то допит, чи то інтерв’ю:

— А що метиси у вас робили?

— Як що? Консультувалися з доктором.

— А про що?

Якби Софія ляпнула те, що сиділо на кінчику її язика, а саме «Не ваша справа!», це було б підозріло… Тому вона спокійно збрехала:

— Вони радилися з Робертом, як збільшити державну медичну страховку. Ви ж знаєте, вони зовсім безпорадні в бюрократичних питаннях.

Елен, здається, «проковтнула» і це. І навіть не поперхнулася.

Вони дійшли до хатинки Моллі-Доллі.

— А вони також Бренданові діти? — спитала несподівано для себе, практично навздогад, Софія, маючи на увазі сестер.

— Так, а що?

— Та нічого, просто цікаво…

— А чому це ви так несподівано зацікавилися Бренданом? — спитала Елен. — Чи не тому, що він вами зацікавився?

Софія не змогла швидко зорієнтуватися, що їй вигідно зараз сказати.

Вона промурмотіла у відповідь щось нерозбірливе. А потім вирішила перевести розмову в інше русло:

— Після Джона Невічного ніхто не вмер на острові?

Елен відразу збагнула, в чому річ, і підтримала тему:

— О, ви теж звернули увагу? Так. Народилися дві Бренданові дитини, а померла одна. Щось діється останнім часом із Бренданом!

— Чи він, бува, не захворів?

— Хто його зна…

Софія уважно подивилася на Елен: вірить чи не вірить? Здається, вірить.

— А взагалі, що ви знаєте про Брендана? Хто він був у минулому житті? — поцікавилася вона у місцевої авторитетки.

— Ну… Наш отець каже, що це був священик, який навертав місцеве населення на християнську віру, і вони його закляли, чи що… Але мій дід мені розказував інше.

Оповідь Елен про Брендана

У моряків є свій покровитель. Святий Брендан. Це ще з Ірландії, або Шотландії, або з Британських островів. У нас колись була своя капличка на острові. Капличка, де всі моряки просили святого Брендана стати їм у поміч, поки вони будуть у морі. Це недалечко від маяка. Він завжди допомагав. Треба було запалити лампадку, щось принести йому… Чи свічку, чи мідяки… Казали, що це діяло безвідмовно.

А коли бувало так, що в морі траплялася з рибалками халепа і вони не поверталися, то з’ясовувалося, що вони перед тим не встигли «забігти» до святого Брендана, до каплички. Отак-то.

А пізніше що сталося?

Люди перестали вірити в святого Брендана. І він пішов з каплички…

— Це все? — спитала Софія, впіймавши себе на тому, що не вперше ставить це запитання.

— Принаймні, це все, що я чула від діда.

— Значить, святий Брендан почав «гуляти» по острову не так давно? Приблизно за часів молодості вашого діда?

— Виходить, так.

— Але чому він тоді так змінив свою спеціалізацію?

— Що ви маєте на увазі?

— Ну, був собі нормальний святий, покровитель моряків… а став якимось сексуальним маніяком, вибачте на слові…

— Як ви його назвали? Сексуальний маніяк? — замислилась Елен. — Адже й справді! Те, що він робить, ніяким іншим словом і не назвеш! Ти ба, а я про це ніколи не думала!

— Мені здається, час припинити його походеньки…

— А як?

— Ну, не знаю… Повернути його в капличку…

— А як?

— Як, як? Хіба я знаю? Це ж ваш Брендан! — випалила Софія і знову впіймала себе на тому, що повторюється.

Жінки стояли біля хатини Доллі-Моллі й дивилися на море.

— Знаю! — вже вкотре осяйнуло Софію.

— Кажіть!

— Пішли до мене!

Вдома жінки посідали за стіл, і Софія почала:

— Щоб привид Брендан знову став святим Бренданом, треба зробити його попереднє житло, тобто капличку, привабливою. Що з нею зараз?

— Я там не була сто років. Але коли була, то там було все завалено.

— Отож-то. Тому він і тиняється… Розумієте? Треба відбудувати його капличку, освятити її й відновити старий звичай ушанування святого Брендана. І він повернеться до своїх поважних обов’язків оберігати ваших чоловіків у морі! І не пхатиме носа до молодих дівчат!

— Правильно! — зраділа Елен. — І треба зробити це негайно!

— Давайте завтра разом підемо туди і подивимося, що там залишилося і що треба зробити! — запропонувала Софія.

— Так, голубонько! Завтра і підемо! — Елен дивилася на Софію закоханими очима. — Як шкода, що вас не було з нами раніше! — з пафосом промовила вона на прощання.

Софія була щаслива. Деміургічні функції тішили її.

Приготувавши нашвидкуруч вечерю, вона взялася дофарбовувати будинок у темно-жовтогарячий колір. Помалювала також столик і лавочку. Хатинка мала вигляд великодньої крашанки, провареної у цибульному лушпинні. А білі вікна нагадували зварений яєчний білок, що виринає після зняття шкаралупи з великоднього яєчка.

На душі стало тепло і приємно.

Софія забігла в хату помішати борщ. Тут повернувся з роботи Роберт, він чхав і кашляв.

— У тебе знову алергія? — стурбувалася Софія.

— Так!

— Треба залізти на вершечок нашої скелі…

— Невже ти збираєшся руйнувати гніздо сови?

— Ні.

— То навіщо туди лізти?

— Не знаю. Просто так. Дослідницький інтерес. До речі, як твої наукові дослідження?

— По-всякому, — ухильно сказав Роберт.

— Сідай вечеряти.

Софія заходилася накривати на стіл. Вона розмірковувала, чи розповідати йому і про випадок у супермаркеті, і про випадок у церкві, і про метричні книги. Вона замислилась: «Роберт — далеко не дурний чоловік. Чи мені так здається? Він повинен був би сам здогадуватися про те, що немає ніякого Брендана. Чому він так уперто доводить мені свою віру в привида?».

Вона зиркнула на нього спідлоба.

«Ні, не варто розпочинати цієї розмови. Надто він зосереджений. Та й узагалі, останній тиждень він став до неї якийсь холодний, чи що… Може, він її розлюбив? Може, він все-таки когось має? Оту лахудру, як її там… Лору».

— До речі, любий, ти казав, що розповіси про Лору… — почала вона начебто знічев’я.

— Так, — сказав Роберт дивним голосом. — І я хотів з тобою про це поговорити серйозно.

Софія перелякалася. Вона ніколи не чула від нього такого тону. Може, він збирається подавати на розлучення? Її серце несамовито закалатало. За лічені секунди вона уявила собі, як із валізками покидає цей острів, який щойно почав їй подобатись, як

Відгуки про книгу Острів Білої Сови - Марина Гриміч (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: