Розбивши її життя (частина 2) - Сафо Мелі

Ася

Взявши найнеобхідніші речі, я тимчасово переїхала до подруги. Мені виділили окрему кімнату, щоб я могла відпочити та розібратися зі своїми думками. Рома привіз мене, а сам поїхав у справах, лишивши мене одну, бо Олеся з Наталкою ще не повернулися.

Я заварила собі трав'яний чай і сіла на широке підвіконня у своїй кімнаті. Як же добре почуватися захищеною. Для жінки це дуже важливо. Навіть необхідно. Усвідомлювати, що поряд є той, хто вчасно відсуне тебе за свою широку спину, захистивши собою від усього. Коли я востаннє так почувалася? Не пам'ятаю. Напевно, ще в дитинстві, коли живий був тато.

Спостерігаючи у вікно за перехожими, я вирішила зателефонувати до Аліси, дізнатися, як вона там на відпочинку. Вона майже відразу взяла слухавку:

– Привіт, матусю!

– Привіт, Лисичко. Як справи?

– В мене все чудово! Долетіли добре, оселилися, відпочиваємо. А у вас як справи? Як тато?

І тут у мене перехопило подих. Я хотіла відповісти, що в нас все гаразд, але не змогла. Не змогла їй збрехати. Нерви та втома взяли своє, і я розповіла все як є.

– Алісо, тато у лікарні. Лікар каже, що його сильно по голові вдарили і утворилася гематома. Але ти не хвилюйся, він обіцяв, що все буде добре і що тато ось-ось прийде до тями. Ти, будь ласка, не нервуйся там, постарайся розслабитися і відпочити, гаразд?

Весь цей час дочка слухала мене мовчки.

– Добре, мамо.

– От і добре. Я обов'язково наберу тебе, як буде щось відомо. Обіймаю тебе міцно, рідна. Бувай.

Дзвінок роз'єднався. Я витріщилася на сутулого чоловіка, що йшов тротуаром у бік нашого будинку, і задумалася про те, що коли я Алісі говорила слово «тато», в голові відразу сплив образ Семенова. Ні, так не можна. Ось зовсім! Бракувало мені ще подібних стійких асоціацій. Її батько – той, хто виростив. Хто дарував їй увагу, турботу, любов. Хто дав їй безліч можливостей у житті та освіту – тобто Артем. І ніхто інший.

Я відігнала геть думки про Семенова і, обхопивши обома руками чашку, відпила чай. Потрібно вирішити, як бути далі. Мені треба повернути гроші тому, хто наказав напасти на Артема раніше, ніж повернеться Аліса. Просто знайти його, віддати та закрити це питання раз і назавжди. З квартирою розбиратимуся потім, коли мені й дочці нічого не загрожуватиме. Поговорю з Артемом, попрошу передати мені його частку квартири за рахунок погашення його боргу. А якщо ні – то жили якось раніше, поживемо ще. Зрештою, краще вже жити з ним, ніж лякатись від кожного звуку.

Залишилося лише знайти, кому віддавати гроші. Але як? Про нього знає лише Артем, а він непритомний. І лікар каже, що йому може знадобитися кілька днів, щоб прийти до тями. Ось тільки часу я не маю. До приїзду Аліси лише шість днів. За цей час мені потрібно вирішити усі проблеми.

Я не помітила, як допила чай і як сонце, повернувши на подвір'я, почало сліпити очі. Помивши чашку, я повернулася до кімнати і лягла на ліжко. Має бути вихід! Якщо Артем не віддасть гроші, то завтра-післязавтра ці люди самі почнуть мене шукати. Тут вони мене не знайдуть. Вихід один, мені треба повернутись додому. Це може бути небезпечно. Так, мені страшно. Але інших варіантів я не маю.

Вирішивши, я дістала свій ноутбук. Роботу ніхто не скасовував і вона сама себе не зробить.

Не встигла я прочитати перший абзац перекладу, як у дверях почулося клацання: хтось вставив ключ у свердловину. Я відставила ноутбук поруч із ліжком і вийшла в коридор. За дверима чулися голоси подруг, а ще за кілька секунд я побачила і їхні обличчя, намагаючись прочитати за емоціями результати їхньої поїздки.

– Ну як? Щось вдалося з'ясувати чи вирішити?

– Асю, дай хоча б босоніжки зняти. – сказала Олеся. – Іди поки вари каву. Зараз все розповімо.

Я метнулася на кухню, дістала турку, засипала в неї каву, налила води та поставила на плиту. Дістала з шафи чашки і виклала на тарілку пряники.

Дівчата увійшли на кухню з усмішками на обличчі, і моя паніка відступила. Отже, їхня поїздка не була безглуздою. Розливши каву по чашках, я поставила їх перед подругами і сіла навпроти Наталки:

– Давайте, розповідайте вже! Я місця собі не знаходжу.

– Загалом, добрих новин не дуже багато. Але й поганих також мало. – почала Наталка.

Боже ... ще трохи поганих новин – я просто не витримаю. Але, зібравшись із духом, відповіла:

– Давай, починай з поганих.

– Як вийти на людину, кому Артем винен, Петро не знає.

– Петро? Це…

– Так, – кивнула Наталка. – Крім того, твій Артем багатьом впливовим людям дорогу перейшов. Ходять про нього погані чутки.

Усередині все похололо.

– Тобто він не тільки цим людям винен? Ще комусь?

– Ні. Винен він лише одному. Решті багато наобіцяв, але нічого не зробив, а деяких навіть підставив.

Я видихнула з полегшенням. Якщо один борг я можу закрити, то кілька взагалі ніяк. А те, що він там комусь щось обіцяв – хай розбираються самі.

– Добре. Ти кажеш, винен він тільки одному. Як це стало ясно?

– Петро – людина багата. Любить зняти напругу за келихом віскі та партією у покер. Так ось днями за однією з таких ігор була присутня якась людина, звуть його Парфьонов Віктор Павлович, який про твого Артема якраз і розповідав. Що якийсь Селіванов винен йому грошей, а боргів він не прощає. Навіть таких дрібних.

– Стоп. Якщо цей Парфьонов грає в покер, то є сенс шукати через тих, з ким він грав.

– Ась... – втрутилася Олеся. – Там люди, яких просто так з вулиці не зайдеш, розумієш? Навіть Петро дав нам зрозуміти, щоб далі ми шукали самі, а його не втручали. У них свої справи, свої стосунки та свій бізнес. А Наталя – вона йому ніхто майже, розумієш? Він не впрягатиметься в проблеми її подруги.

Я зітхнула.

–  Добре. Ми знаємо ім'я потрібної людини. Це вже багато. Місто велике, та, як видно, тісне. Усі один одного знають. Тож, я його сама знайду.

– І ще ... – Наташа зробила паузу, ніби розмірковуючи, говорити далі чи ні. – Асько, навіть якщо ти зараз вирішиш цю проблему, не сьогодні, то завтра до нього прийдуть інші. Нехай і з інших причин, але ти мусиш розуміти, що Артем... загалом, тобі з ним залишатися небезпечно. Він не зможе тебе захистити. Навпаки, наражатиме на небезпеку тебе і Аліску. Пообіцяй, що як тільки з цим боргом питання вирішиться, ти підеш від нього.