Моя в борг - Джулія Ромуш

З дому Джейн ми виходимо через п'ятнадцять хвилин. Нолан збирає всі наші речі, що залишилися в кімнаті, я всіляко вдаю, що мені погано і закочую очі, аби не дивитися на Бакера. Він мене моторошно лякає. Якщо раніше я мала сумніви щодо його адекватності, то зараз я повністю впевнена в тому, що він псих.

- Ти випила пігулку? - Нолан питає з тривогою, коли допомагає мені сісти в машину.

- Так, Джейн дала мені таблетку, - брешу і навіть не червонію.

- Добре.

Нолан відчиняє багажник, складає туди наші речі й через кілька хвилин в мене виходить з полегшенням видихнути. Тому що машина рушає і ми нарешті звідси їдемо.

- Даси мені ключі від машини, я вранці відправлю водія, щоб пригнав твою тачку, - хлопець повільно їде дорогою, не поспішає. Попри все, він пам'ятає, що я не люблю коли він ганяє.

- Дякую, - посміхаюся і відкидаюся на спинку сидіння.

- Як живіт? Якщо сильно болить, може одразу до лікарні? Якщо сильне отруєння, то потрібне промивання.

- Пігулка починає діяти, мені вже набагато краще. До лікарні точно не хочу.

Нолан киває і знову дивиться на дорогу.

- А ти справді гратимеш з Бакерами в покер? - Я все ж таки не можу стриматися і ставлю питання, яке мене дуже турбує.

- Це дуже хороший шанс потрапити в таке близьке коло, мені кров з носа потрібен контракт з Кейном. А тут підвалила така вдача у вигляді його молодшого брата.

Я сумно усміхаюся. Аарона можна назвати як завгодно, але точно не вдачею.

- А тобі не здалося, що Аарон якийсь дивний? - Дивлюсь на Нолана. Ситуація з Емі мені не сподобалася. Бакер спеціально хотів її принизити й для цього змусив її хлопця зробити той дзвінок.

- Чим? - Нолан запитливо вигинає брову. Начебто не розуміє, про що я говорю.

- Це бажання для хлопця Емі, - я не витримую і трохи підвищую голос. Але ж це не нормально.

- Слухай, твоя подруга сама нарвалася.

- У якому сенсі?

- Аарон її попереджав не лізти. Загалом я не хочу влазити в ці дитячі вияснення відносин, але скажу тобі чесно, твоя Емі мені зовсім не подобається. Заздрісна сучка, яка вставить ніж у спину будь-якої миті.

Відкриваю рота і відразу ж закриваю. Я точно не хочу зараз сваритися. Те, що Емі не подобається Нолану, я знала і до цього. Зараз він тільки підтвердив мої здогади.

- Мені не подобається цей хлопець, - видаю за кілька хвилин.

- Я й не наполягаю на тому, що він хороший. Просто мені потрібно через нього дістатися його брата. І буде безглуздо не скористатися таким шансом, дитинко.

Я зітхаю і відвертаюсь до вікна. Розумію, що якось вплинути на рішення нареченого не вийде. Він точно не відступить. Він вирішив, що Аарон хороший шанс досягти поставленої мети. А мені немає чим аргументувати те, що Нолану не варто з ним спілкуватися.

- Таблетка прибрала біль? - Здригаюсь, коли через деякий час долоня Нолана торкається мого коліна та обертаюся до хлопця.

- Так, мені вже набагато краще.

– Я хочу завтра вдень заїхати до вас додому, – Нолан вимовляє це серйозно.

- Тобі потрібно обговорити з татом робочі моменти?

- Не робочі, а особисті, - ми якраз зупиняємось на світлофорі й Нолан до мене повертається і дивиться серйозним поглядом.

- Я не розумію, - кажу чесно.

- Я знаю, що ми говорили про те, щоб зіграти весілля влітку.

У мене серце тьохкає від слів хлопця. Так, ми й справді обговорювали, що влітку було б ідеально зіграти весілля. Чудова погода, у мене будуть канікули та...

- Так, щось змінилося?

– Клуб, у якому ми хотіли грати весілля, на все літо розписаний, але у них з'явилося вільне вікно за два тижні. Ти ще не передумала виходити за мене?
- Нолан усміхається, а мені здається, що я й не дихаю зовсім. Так скоро? Він пропонує зіграти весілля не за кілька місяців, а от, буквально, зараз, днями?

- Звичайно ні, - змушую себе вийти зі ступору та розтягнути губи в посмішці. Я перебуваю в справжнісінькому шоку.

- От і чудово, я вже швидше хочу забрати тебе до свого дому, - Нолан подається вперед, його пальці стискають моє підборіддя і наступної секунди хлопець впивається в мої губи своїми. - Хочу, щоб ти назавжди стала тільки моєю, маленька.

***

Я досі знаходжу у якомусь шоковому стані. Навіть зараз, коли Нолан розмовляє з моїм батьком, я досі не розумію, що це правда. Невже я й справді стану його дружиною всього за кілька днів? Так скоро?

Нолан уже перебуває в кабінеті батька понад годину, я не чую ні підвищених тонів, ні того, щоб вони про щось сперечалися. Хоча чогось такого я точно очікувала. Батько не був у захваті від Нолана. Цілком не був. Скоріше мій наречений його дратував, аніж викликав якісь позитивні емоції. Але при цьому батько не перешкоджав нашим стосункам. Не ставив мені ультиматумів. Дозволяв самій вибирати, як я хочу, і головне з ким провести своє майбутнє.

Переживання за те, що в кабінеті батька підозріло тихо, змушує мене вийти зі стану повного ступору, в якому я перебуваю з учорашнього вечора. Підходжу ближче до кабінету тата і закусивши нижню губу, притуляюсь вухом до дверей. В надії хоч щось підслухати. Але чоловіки розмовляють настільки тихо, що я нічого не чую. А наступної секунди я ледве встигаю відстрибнути, тому що ручка на дверях різко опускається і наступної миті двері відчиняються. Я встигаю забігти за кут і в цей момент почуваюся маленькою дівчинкою, яку зараз покарають за погану поведінку.

- Отже, я можу вважати, що ми домовились? – Голос Нолана звучить серйозно. Він наче угоду якусь укладає.

- Так, - батько відповідає невдоволено і я одразу вся випрямляюся як струна.

Розумію, що варто їм пройти вперед, як мене відразу побачать утиснуту в стіну. Тому я роблю глибокий вдих і швидко виходжу зі свого укриття. Краще вдати, що я щойно піднялася на другий поверх і йду до своєї кімнати.

- Ой, - видаю тієї ж миті, як мало не втискаюся у Нолана, який вчасно встигає мене перехопити.