(не) Вірний, або Ти моя, крихітко! - Аня Стар

Вранці суботи студенти першого і четвертого курсу факультету "хімії загального профілю" були зібрані в аудиторії професора Ріхтхофена. Причина збору студентів була пов'язана з їхнім спільним проєктом.

—  У вас було п'ять днів для роздумів з вашим партнером по проєкту, щоб визначитися з темою вашої роботи. Зараз кожен із вас зі своїм партнером назве обрану вами тему, якщо мені вона сподобається, я її, природно, схвалюю. У вас, студенти, є час до вівторка, щоб зробити червовий детально розписаний план, з чого ви почнете і ваші перші експериментальні дослідження. А тим, кому я не схвалив сьогодні тему, так само придумати до вівторка і все мені надати. Нагадую, у Вас буде все літо і два осінні місяці на ваш проєкт. У листопаді ваші роботи почнуть оцінювати. Використовуєте час на канікулах із користю, —  занудним голосом віщав професор, знову докладно роз'яснюючи умови проведення спільного проєкту, нагадуючи про строки, наче вся зібрана перед ним група складалася з першокурсників, що тільки-но вступили на навчання, і нічого не тямлять.

—  Так точно, професоре Ріхтхофен, —  дружно і злегка невдоволено відповідали студенти.

Їхні думки були далеко від того, що відбувається в кабінеті. Хтось відкрито писав одне одному смс, цікавлячись планами на ці вихідні. Хтось уже на літо, адже воно було в розпалі: з понеділка почнеться двотижнева сесія. Студенти щодо цього не переживали, адже попереду відпустка від надокучливого навчання, аж на два місяці. Вони точно не збиралися її проводити даремно і займатися проєктом, стирчати в домашніх лабораторіях. Вони не зануди, яким тільки й дай можливість цілодобово в лабораторії стирчати.

Тож у всіх у головах були тільки майбутні вечірки та гулянки з алкоголем.

—  Тоді почнемо. Яка перша пара нам представить тему їхнього майбутнього проекту?

—  Ну і де твій плямистий зануда? —  тихо поцікавилася Хлої, у задумливої Вікторії, яка думала, яку ж тему проекту назвати, коли черга дійде для неї. У дівчини було три варіанти.

—  Я й гадки не маю, він не доповідає мені про свої плани, —  Вікта теж почала роздивлятися присутніх студентів, і справді, не помітила серед них Редкліффа Фейта, —  Гадаю, йому було б ніяково показатися в новому іміджі. І мені це на руку. Я сама зараз виберу тему, озвучу її, коли професор Ріхтгофен схвалить її, він не матиме шансу щось змінити. Не змириться —  нехай не працює сам, одна впораюся, - пошепки додала вона, прошепотівши на вушко Хлої.

— Ну і правильно. Шкода, звісно, що він не прийшов, я дуже хотіла подивитися на містера "гондона з новою зачіскою", зробити кілька фоток і виставити інстаграм, — чи то жартувала Хлої, чи то казала правду, що б вона зробила насправді, якби Фейт з'явилася сьогодні на ці збори.

— А ви вже визначилися з тією дівчиною? -— Вікта мала на увазі тиху напарницю Хлої в широких окулярах.

— Так, тільки мені не подобається, що вона водиться з Кірою, а ще поводиться надто відсторонено, хоча воно зрозуміло, що зазналися всі вони, адже за два тижні перейдуть на останній курс, а ми на другий, але не про це зараз треба думати.

Поки дівчата тихенько спілкувалися між собою, професор спілкувався зі студентами, дізнаючись їхні теми. Когось схвалював, когось відправляв на доопрацювання. Тому для обох несподіванкою стало, коли він звернувся до них:

— Вікторія  Ертон та Редкліфф Фейт, ось і черга дійшла до вас.

-— Професоре, — почала Вікторія, одразу ж швидко починаючи міркувати, що ж сказати, — Мій напарник за проектом відсутній за станом здоров'я. Але вчора ми з ним встигли визначитися з темою нашого проекту. Це буде впровадження саморозкладних полімерів для утилізації біологічних відходів. Тобто заміна пластику, пакетам.

Хлої намагалася не засвітитися від того, що її подруга бреше прямо дивлячись професору в очі, при цьому навіть не почервонівши. Прогрес, видно, все ж дечого вона за місяці їхнього спілкування змогла її навчити.

-— Цікаву ви тему обрали. І дуже корисну для сфери екології. Відчувається втручання Редкліффа. Схвалено.

Вікта стиснула кулаки, щоб не викрикнути, що це її особиста тема і цей чортів гадон не має до неї жодного до неї стосунку.

***

-—  Охорона так і буде сьогодні скрізь за тобою слідувати? -— поцікавилася Хлоя, вони пройшли на вихід через головний широкий вхід, прямуючи в кафе перекусити.

Вікта обернулася, помітивши співробітника спецслужб, який пильно спостерігав за ними. Тепер завдяки цьому гандону за нею по п'ятах стежила охорона, що страшенно дратувало.

-—  Через цього ідіота кілька днів уже точно за мною пильно стежитимуть і ходитимуть п'ятами.

-—  Тоді пропоную ввечері сьогодні влаштувати перегляд кіношки з поїданням морозива. Влаштуємо один день вихідного перед тим, як сядемо розписувати план роботи над нашими проектами. За сесію я не переживаю. Усе в нас буде пучком.

Вікторія на це кивнула головою, занурившись у свої думки, а сама Хлої вирішила все з'ясувати, тільки через інше джерело. Як її встигли на останніх лекціях проінформувати знайомі з іншого факультету, у цього зануди був приятель, російського походження. Такий собі Ісаєв і, можливо, він зможе пролити світло на все це лайно, що сталося цієї ночі.

Хлоя відчувала, сталося щось іще, про що приховує Вікта, стосовно причини, чому не прийшов Редкліфф. Раптом крім волосся він отримав опіки? Або цей гадон посмів знову облапати чи ще щось жахливе зробити проти її подруги. Вона бачила, в якому стані перебувала принцеса і щиро хотіла допомогти.