(не) Вірний, або Ти моя, крихітко! - Аня Стар
— Ми не закінчили, принцесо... — низьким голосом озвучив погрозу Редді, а потім швидко вийшов із душової, залишаючи після себе мокрі сліди.
Вікторія швидко накинула на себе халат, коли двері з гучним хлопком відчинилися.
— Міс Ертон, з вами все гаразд? — позаду двох чоловіків в уніформі стояла бліда жінка-консьєрж. Широкий довгий коридор заполонили роззяви та перелякані дівчата в піжамах і пеньюарах, з цікавістю зазираючи в апартаменти Вікти.
Вона помітила розкрите вікно біля ліжка і кілька мокрих слідів поруч. Мабуть, ця тварина вміла ще вчасно тікати. Ось тільки він виявився правий. Їй ні до чого були зайвий галас і увага до своєї персони.
Крізь натовп працівників спецслужб прорвалася Хлоя в коротких, провокаційних шортиках.
— Вік, чорт забирай, що сталося?! — вона обійняла подругу, а потім стурбовано оглянула її.
— Усе гаразд, просто я послизнулася і впала в душі, — для більшого підтвердження дівчина потерла потилицю, на якій справді красувалася гуля.
— Молодий чоловік із жахом на голові увірвався сюди і шукав вас, міс, — літня жінка поправила окуляри тремтячими руками.
Вікторія думала не більше трьох секунд.
-— У мене ж були зачинені двері. Можливо, це був просто розіграш?
— Огляньте ще раз усі поверхи будівлі, — передав по рації керівник охорони її високості.
— Думаю, це зайве, тим паче я ціла й неушкоджена, — втрутилася Вікта, щільніше загортаючись у халат. Її тіло ще тремтіло після пережитих потрясінь, а щоки ще палали.
— Він міг пробратися цим шляхом, — чоловік у костюмі підійшов до відчиненого вікна й оглянув місцевість, підсвічуючи собі ліхтарем.
— Вікно я відчинила сама, сер Брайт, — міс Ертон схрестила руки попереду, ігноруючи погляд своєї подруги, що вивчав її, — Я повторюся, все гаразд, це був просто розіграш, - Упевнено продовжила вона.
Вікторію став дратувати весь цей галас через нібито загрозу її безпеці. У будь-якому разі спати їй більше не дадуть. Мама напевно дошкулятиме їй дзвінками, а якщо батько не накаже її привезти додому, то міцних хлопців у костюмах стане на десяток більше. Але ще більше принцесу дратував жар від наслідків ласк цього Фейта. Він немов знав її тіло краще за неї саму. Вона перебувала в дивній слабкості, відчуваючи спокій і безтурботність.
"Що було б, якби нам не завадили?.." — образи її відповіді і відкритого бажання замиготіли перед очима Вікти, від чого її щоки немов загорілися червоним полум'ям сорому. Вона не хотіла визнавати факт, що між ними зароджується щось сильніше за ненависть.
— Якщо ви не проти, я б хотіла привести себе до ладу після душу, — Вікта зобразила втомлене позіхання, натякаючи на бажання відпочити.
Незабаром у кімнаті залишилися тільки дві дівчини. Хлої трохи примружила очі, з підозрою оглядаючи подругу.
— Може розсекретиш, що сталося? — Вона вигнула витончену брову, чекаючи відповіді Вікторії.
Принцеса вже встигла переодягнутися і загорнула волосся в рушник.
— Я ж сказала, все гаразд, — її тон був більш різкий за рахунок втоми і хвилювання. Неспокійні рухи рук видавали її стан.
— Це ти теж вважаєш нормою? — Хлоя стояла в капцях якраз на місці мокрих слідів ніг, залишених Редді, — Я, на відміну від цих суворих аборигенів, уже давно зрозуміла, що ця сволота був у тебе.
— Так, був, і зі своєю новою зачіскою, — Вікта дивилася на себе в дзеркало.
Очі її немов горіли зсередини, а губи мали більш чуттєвий вигляд після їхніх поцілунків.
— И? — Хлої підійшла до неї ближче і розвернула до себе обличчям дівчину. — Він щось зробив тобі? — міцніше стиснула її плечі. В її очах відбивалася тривога.
— Ні... ні! — Вікта замотала головою, але так і не наважувалася подивитися в очі подрузі. Вона звинувачувала себе в цій дивній реакції на їхню боротьбу з Фейтом, яка обернулася чимось приголомшливим...
— Вік, ти мене лякаєш! — трохи струшуючи рудоволосу, промовила Хлої. — Що він зробив і якого хріна ти прикриваєш цього гондона?!
Вікторія вирвалася з хватки подруги, обіймаючи себе руками.
— Нічого такого, про що варто було б турбуватися, — тихо відповіла дівчина, — Він просто... не встиг нічого вжити, ось і все.
У нічній тиші завібрував мобільний принцеси. Як вона і припускала, її мама вже була в курсі події і поспішала зв'язатися з дочкою. Чомусь Вікторії не хотілося ні з ким ділитися подробицями її несподіваної зустрічі з цим "плямистим монстром", але зобразити байдужість і спокій виявилося не так просто.
— Залишишся зі мною сьогодні? — запитала подругу принцеса, надсилаючи повідомлення занепокоєній матінці.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно