Нам не можна бути разом - Крістіна Жиглата
Вранці я прокинулася знову одна.
Цього разу мені вдалося встати раніше, перш ніж Уго пішов з дому, тому насамперед, як тільки сходила в душ і одяглася, я попрямувала до брата.
Постукавши в його двері і отримавши дозвіл увійти, я проходжу в спальню Уго і застаю його біля дзеркала. Брат уже був одягнений у чорний, класичний костюм і займався краваткою.
- Доброго ранку…, - кинула я. - Є хвилинка?
- На тебе завжди, люба. Проходь! Чого застигла в дверях, немов не рідна, — кинув жартома, закінчуючи з краваткою і повертаючись до мене. - Що трапилося?
- Вчора я бачила одну свою знайому і вона сказала мені що зустрічалася з Езрою... А він був жахливо побитий, - почала я, намагаючись якомога правдоподібніше збрехати. У брата не повинно бути навіть підозр про те, що між мною та його другом щось є. Навряд чи він буде проти, але йому це точно не сподобається... - Вона таємно закохана в нього і дуже переживає, - продовжила. – Попросила дізнатися, що сталося з Езрою…
- Твоя подруга надто дурна, раз закохалася в Езру, – почав брат. – Орсо – одинак… Стосунків не заводить.
- Вона ні на що не сподівається, - розгублено відповідаю. – Просто переживає. Я обіцяю, що нікому не скажу… Хіба вона винна, що любить його і переживає? Уго, будь ласка. Я хочу допомогти їй..., - благала.
Брат стомлено видихає.
- Та, нічого з ним не сталося! – кидає роздратовано. – Робота у нього така… Езра б'ється за гроші у клубі. Позавчора він просто переоцінив свої можливості і погодився на бій з людиною, яка сильніша за нього і потужніша.
- Навіщо? - запитала пересохлими від хвилювання губами.
- На коні були надто великі гроші. А йому потрібні були гроші.
- І давно він б'ється за гроші? – питаю схвильовано.
- Кілька років... Але до цього були незначні бої, дрібні. Він бився, аби тільки тримаються на плаву.
- А як же вибивала у клубі… Я чула він працює у клубі під назвою «Голод».
- І там теж... Езра не має батьків, його виховував дитбудинок. Але він хоче добитися кращого, тому працює як божевільний. Гроші даються йому важко. Але він намагається жити нормально. Він сам заробив собі на інститут, бо хотів стати програмістом. Нині його мрія здійснилася. Езра найкращий випускник, йому надходить багато різних і вигідних пропозицій і зараз він перебуває на роздоріжжі життєво-важливого вибору: куди йти далі. Але він мріяв про це, прагнув своєї мрії… Тому скажи всій подрузі – у неї немає шансів. Між дівчиною та своїм майбутнім, Езра вибере – друге. Він надто багато вклав сил і грошей, щоб досягти таких висот.
- Отже, Езра хотів прийняти пропозицію про співпрацю з однією з фірм за кордоном? – уточнюю. Коли я говорила про це з хлопцем, мені здавалося, що це питання його не надто турбувало. Мені здавалося... А насправді все не так.
- Що означає «хотів»? Він хоче цього! І вже вибрав підходящий варіант у США, - каже Уго, прибираючи за собою розкидані речі. Тому мого засмученого та розгубленого погляду він не помітив. - Езру помітила кампанія зі створення відомих відеоігор. Ти навіть не уявляєш, яка це щаслива можливість для нього… Подібне може статися лише один раз у житті. Якщо зараз Езра відмовиться від усіх пропозицій, про нього забудуть і все. А він справді дуже талановитий у своїй справі… На кону великі гроші та кар'єрне зростання… Тільки дурень проігнорує цю пропозицію. До того ж, що Орсо тут може тримати? Звичайно, мені не вистачатиме друга, але я завжди готовий підтримати його, оскільки знаю, як важко йому давався цей шлях. Побите обличчя, і зламані ребра – це не єдиний раз, коли він так потрапляв. У нього немає нікого, щоб підтримав його чи допоміг, тому він усе робить сам, і не завжди правильно…
Після цих слів брата я на мить зависаю. На серці біль… У грудях пожежа.
Езра не сказав мені про свої плани, але якщо я піду до нього від батьків, а він поїде... Або не поїде, покинувши мрію... Я не зможу собі цього пробачити.
Я бачила в тому, що дізналася - безвихідь, і мене настільки це засмучувало, що я хотіла розплакатися і втекти в кімнату.
Ми не зможемо бути разом…
З одного боку, мій батько та його плани на мене, а з іншого боку – життя Езри.
Я надто його люблю, щоб дозволити відмовитися від своєї мрії заради мого блага.
- Все нормально? - Раптом вривається в мої роздуми голос Уго. Він наближається до мене, присідає навпочіпки, заглядає в очі. - Ти плачеш? – дивується.
Я швидко витираю сльози, що мимоволі виступили на очах.
- Ні…
– Алесія, – каже м'яко. – Що таке, га?
- Нічого..., - Знову заперечую, але розумію що робити це вже безглуздо. Все вже очевидно. – Просто… Мені шкода його… Твого друга…. Йому стільки довелося пережити.
