Нам не можна бути разом - Крістіна Жиглата

- Мам? Що ти тут робиш? - запитую розгублено, подивившись на двері.

Я ж закривала їх!

Закривала чи ні?

- Значить, ти і Орсо, - сухо каже вона. - Як давно?

- Мам…

- Не бреши мені і не заперечуй! – обриває. - Я бачила, як ви цілувалися на балконі! І я знайшла твій щоденник, - раптом приголомшує, кивнувши на мій фіолетовий блокнотик, куди я записувала всі свої переживання, образи та події дня…

– Ти читала його? – уточнюю неживим голосом. Як вона могла?

- Я ж маю знати, що відбувається з моєю дочкою і як у неї справи! Якщо ти не кажеш мені правду, брешеш і обманюєш… Я думаю, що маю повне право на це!

- Не маєш! – кидаю сердито, наближаючись до ліжка та забираючи свій щоденник. - Не маєш, - повторила, подивившись на маму злим поглядом.

– Я прочитала все за останні п'ять днів, – раптом повідомляє вона. Останні п'ять днів – це з дня мого народження… – Ти спала з ним?

Я мовчу. Якщо вона читала мій щоденник, то знає про те, що це так…

- Твій батько тебе уб'є, ти розумієш? - раптом каже вона сухо.

- Я люблю його, - шепочу.

Мама негативно хитає головою, якось занадто швидко, істерично, а потім починає сміятися… і цей сміх не був її: гарним і мелодійним, а дратівливим, наче вона божевільна.

- Не любиш! Ти не любиш його! Не любиш! - Почала меланхолійно повторювати. - Це не може знову повторитися! Не може! Ні!

Я дивлюся на маму не розуміючим поглядом.

- Що не може повторитись? – питаю.

Мама мовчить, на її очах виступають сльози. А потім вона тихо каже:

- Дріна теж закохувалась…

- Я знаю…

- Марко її знищив... Власну дочку... За те, що вона пішла проти нього і не вчинила так, як захотів він..., - раптом відповідає.

- У сенсі "знищив"?

Мама більше не відповідає, а в мене вже прокрадається дивне відчуття чогось небезпечного та жахливого… Того, що сталося з Дріною. Адже не може бути так, щоб сестра поїхала назавжди, і навіть звістки про себе не давала. П'ять років минуло, а вона ніби крізь землю провалилася.

- Мамо, що сталося з Дріною! Розкажи! - Наполягла я. Наблизившись до мами, я взяла її за плечі і легенько струснула.

Мама заперечливо похитала головою, потім штовхнула мене в плечі і я впала на підлогу.

- Як ти могла? Як ти  могла це зробити? Ти хоч уявляєш, що буде? - Прокричала вона, схоплюючись на ноги. Я також піднялася на ноги. Такою злою, я ще ніколи не бачила маму.

- Я не хочу заміж за Ензо Герра! Я не хочу бути розмінною монетою… Щоб ви мене продавали як якусь річ! - шиплю.

- Значить, ти це зробила заради протесту?

- Ну, йому потрібна чиста невинна дівчина! – кинула уїдливо.

- Ти розумієш, які будуть наслідки? – спокійно питає мама. - Готова, їх прийняти?

- Я люблю Езру і залишусь із ним! – кидаю на емоціях. – А ви зрадники… Найстрашніші у світі батьки! Я ненавиджу вас! – кричу.

Мама виписує мені дзвінкий ляпас.

Я прикладаю долоню до розпеченої щоки і дивлюся на маму з ненавистю.

- Це на все, що ти здатна... Вдарити мене?

- Ти знаєш, що твій батько зробив з першою любов'ю Дріни? – раптом питає вона підозріло тихо.

- Він за ґратами…

Мама заперечливо хитнула головою.

- Він його вбив, на очах у Дріни... І йому нічого не було, - видає і моє серце пропускає удар.

- Так не може бути… Це…

Мама посміхається.

- У минулому твій батько займався брудними справами. Він був у банді мафіозі… Вбивав людей. Зараз він інший, але звички залишилися ті самі. Марко має надто багато зв'язків, тому йому багато сходить з рук… А також наявність правильних і хороших друзів, забезпечує йому захист і підтримку, - раптом зізнається. – Саме тому я не йду проти нього і не можу піти… А ще я не хочу залишати вас з ним. Дріна була обіцяна його другу... Це був старий мафіозі, з жахливими шрамами на обличчі... Коли вона чинила опір, батько втратив контроль. Шрам – був не тим, кому можна відмовити… Але Дріна зробила це…

- Де вона? – питаю.

- Розмова зараз не про це ... Я веду до того, що якщо твій батько дізнається про ваші стосунки з Орсо, він позбудеться його. Вб'є. А оскільки ти порушила умови договору, що виявиться в день твоєї зустрічі з Герра, бо потрібна буде перевірка гінеколога… Боюсь на тебе чекає жахлива доля…

Мама замовкає. Мене починає трясти від страху.

- Що буде зі мною?

- Тебе віддадуть іншому, але також на вигідних для батька умовах.

Мені хотілося плакати. Я знала, що мій батько байдужа сволота, але щоб настільки…