Вітер у моїх руках - Христина Лі Герман

    Почувши останнє, я несподівано завмерла. А Люда могла бути права. Що якщо подібне відношення, ні що інше, як результат образи за зраду. Раптом річ у тому, що я дійсно не знаю, в чому полягає суть нормальних статевих стосунків? У мене ж був тільки один чоловік. З чим мені порівнювати, окрім розповідей Люди про її особисте життя? Я жодного разу не відчувала нормального оргазму. Соромно зізнатися, наставали моменти, коли під час сексу в думках спливала фраза: "коли ж ти кінчиш"? І це в двадцять п'ять років! Я безнадійна...

    — Гаразд, — я кивнула, а схаменувшись, подивилася на Люду. — Ти в чомусь права. 

    Розцінивши мою відповідь по-своєму, Люда розпливлася в посмішці. Вона може і могла переспати з хлопцем після декількох побачень. Зі мною такого вихору емоцій не траплялося ніколи. Можливо, коли ми тільки познайомилися з Женею.

    — Все! Май мішин компліт... Тотал! — вона клацнула пальцями, а позіхнувши, продовжила: — Йду я свого борця із зомбі апокаліпсисом в ліжко вкладу, а то вже сам скоро на ходяче щось стане схоже. Повеселися там, мила!

    — Та що вже! Звичайно! Танцюватиму ламбаду вилкою в грецькому салаті, — посміхнулася і помахала рукою на прощання. 

    Стільниковий подав ознаки життя, оповіщаючи, що вже половина восьмого. Витягнувши туфлі на високій танкетці чорного кольору, я приготувалася поставити крапку з Джейсом цього ж вечора. 

    Очікувано, у вітальні знову проходило зібрання клубу фанів реслінга. До речі, Леонард був відсутній. Минулого разу його теж не було. Мордобій не любить, чи що? 

    Але з'явилися і нові гості. Мексиканець, ймовірно, на ім'я Рікардо, обернувся в мій бік одразу. Хлопець грайливо примружився і звернувся до Берні: 

    — Esta es la Bella que Samurai ha visto? *(мекс.(ісп.) Це і є та Белла, на яку поклав око Самурай?)

    — Si hermano. *(ісп. Так, брате.)

    Розчувши "Белла" і "Самурай" стало неприємно. По-перше, я не знала іспанської, що очевидно. А тому подібне спілкування у моїй присутності змусило відчувати дискомфорт. Я шостим чуттям розуміла, що розмова абсолютно точно про мене і Лео. По-друге, погляд і натяки хлопців читалися занадто красномовно. 

    — También lo montaría en mi semental, * (Я б теж покатав її на своєму жеребчикові,) — тим часом мексиканець продовжив і засміявся. 

    Якого біса? Вони продовжували говорити, а я підійшла до холодильника і дістала звідти пляшку газованої води. Клубок в горлі так і душив. Вони обговорювали мене. Студенти обговорювали мене, як якусь племінну кобилу, трясця! Бічним зором я помітила маневр Кім, і подумки подякувала дівчині. Вона з силою штовхнула Рікардо, проте Берні рот так і не закрив. 

    — Samurai tú rompes los huevos. Probablemente su bebé estaba enganchado fuertemente.* (Самурай тобі яйця відірве. Напевно, міцно зачепила його крихітка.)

    — Ви дебіли? — Кім так скрикнула, що навіть я здригнулася.

    Дівчина вирвалася з обіймів Вальтера, і з усієї сили зарядила Рікардо запотиличник. 

    — Що? — хлопець смішно настовбурчився, але під поглядом Кім і Вальтера, нарешті, наважився заговорити зі мною. 

    — Рікардо Вентонса, ma Bella. Ймовірно, я ваш колега інтерн і студент. 

    Його посмішка здалася щирою, але осад залишився. 

    — Приємно, — гмикнувши, допила воду і викинула пляшку у відро для сміття. — Веселого вечора, хлоп'ята.

    — Кеті, а ти куди? — Кім раптом пожвавилася. 

    Вона підвелася з килимка, на якому вони з Вальтером сиділи в обнімку, і швидко окинула мене похмурим поглядом. 

    — Вечеряти, — відповіла, а дівчина дуже вже красномовно проявила заклопотаність:

    — Я подзвоню тобі через дві години. Візьми слухавку, будь ласка. Ти ж міста добре не знаєш.

    До чого таке хвилювання? Я насторожилася, помітивши з яким острахом Кімберлі схопилася за руку Вальтера. Схоже, що дівчина не грала на публіку, а в її погляді читалося реальне занепокоєння. На відміну від Розмарі, звичайно. Та продовжувала сидіти мовчки. Вона зовсім ігнорувала мою появу у вітальні, демонстративно продовжуючи поглинати чіпси до пива і дивитися тільки на плазму. 

    — Добре! Я піду. Відпочивайте! — кинувши на прощання, поспішила піти. 

    Вийшовши в коридор, поправила одяг і повернула до сходів, навіть не дивлячись куди йду. Це стало помилкою, через яку я прямо лобом приклалася до міцних чоловічих грудей. Ще крок, і Леонард не зміг би втримати нас від стрімкого падіння вниз по східцях. 

    Прокляття! Я скривилася, і тільки міцніше схопилася за куртку Лео. Косуха холодила пальці, а басовитий шепіт над головою викликав безглуздий озноб. 

    — Мон шері?! Ти куди так летиш?

    Нарешті, зібравшись, я підняла погляд, але краще б не робила цього. Спершу потрібно було відійти від нього, а вже потім вирячатися. Проте ж, я зробила стратегічну помилку, про яку пошкодувала миттєво. Він виявився занадто близько. Відчуття, що дивно збуджувало, прокотилося по спині. Несвідомо, я зациклилася на тому, наскільки міцно Леонард обійняв мене. Не менш сильний сумбур викликав його погляд, що вивчає. Він чіпко блукав по моєму обличчю, торкаючись, як жива істота. 

    Але запах... Я ніби стояла на високій вершині, а сильний вітер, раз по раз, приносив аромат свіжості. У вітру теж є запах. Свій. Специфічний і неповторний. Так само зараз пахло від дивного хлопця навпроти. Леонард пах, як вітер. Холодно, навіть морозно, ніби самою свіжістю. 

    Чомусь, уявила, як він мчиться по дорозі на байку. Побачила, точно наяву, як повітря облизує його фігуру, а вітер залишає слід на кожній ділянці його тіла.

    Правда, спам'яталася дуже швидко. Миттєво, бо злякалася власних почуттів. Вони переповнювали, вирували, а я навмисне їх відштовхувала. Тому що так і повинно бути. 

    Я не могла відчувати нічого до цього хлопця. Три дні пройшло. Значить, це дурощі жіночих гормонів. Люда права. Мені потрібен чоловік. Не цей, і точно не той, з яким я зібралася вечеряти.