Його жага - Альбіна Яблонська

Марсель

— Що ти робиш?! — кричала моя зведена сестра, дивлячись на об'єктив увімкненої камери. — Ти... ти це все записуєш?!

— Записую, Кем. А як же. Треба зафіксувати цей процес. Хочу переглядати все знову і знову, у найдрібніших деталях.

Я став колінами на ліжко і почав гладити її по стегнах, по всій довжині ніг. Але вона брикалася як шалена сучка. Тому треба було зв'язати її надійно. Не лише по руках, а й по ногах. Щоб Камілла розслабилася, отримувала насолоду від ласки. А я міг зосередитися на тому, що роблю, з повним зануренням у роботу язиком. 

— Навіщо тобі це треба? Навіщо ти прив'язуєш мої ноги до ліжка? Я ж і так від тебе не втечу... То навіщо тоді? Навіщо?

Я зірвав зі штор прихватки і став акуратно намотувати їх в області кісточок. Щоби біль у ногах не відволікав мою красу. Адже я насправді не варвар. Я не мав наміру зробити боляче в такий спосіб — я хочу лише одного. Хочу взяти її, розставивши всі крапки над "I". Щоб не було різниці між тим, за що мене посадили, і тим, що зробив насправді. Світ вимагав справедливості, вимагав рівноваги.

А особисто я від нього вимагав можливості проникнути в це молоде, змучене стресом тіло. Щоб вгамувати свою величезну жагу пристрасті.

— Я дивився твій канал на ютубі. 

Тепер вона лежала на спині, дивилася мені в очі. А я міг спокійно нависнути над нею і насолодитися виглядом грудей, оголеного живота. Її красивих домашніх трусиків із тонкої бавовни.

— Ти дивився мій канал? — була збентежена Кем. — Яка ж ти сволота!

— За гратами я мав багато вільного часу, щоб подумати. Усвідомити те, що сталося між нами. Зрозуміти зрештою, що це не випадковість, а доля. Я завжди хотів тебе. З першого дня, коли побачив. Таку ніжну та трепетну. Юна дівчина вісімнадцяти років. Ти так раптово увірвалася в моє життя і все перевернула до верху дном... Від спокою не лишилося й сліду. Я про тебе тільки й думав. Кожен день. Кожну ніч. Я уявляв, як зроблю тебе своєю і покладу в ліжко. І мені ніхто не вказуватиме, що можна і що не можна робити зі зведеною сестрою.

— Чому ти мене не забув?

— О... забути тебе? Це неможливо, Камілло. Ти надто гарна, щоб я про тебе забув. А після того, що ти зробила зі мною, до моєї нездорової спраги підключилася помста. Я раптом прийшов до того, що я просто зобов'язаний зробити це з тобою. Сам Всесвіт мене направив на цю справу. Мене замкнули в клітці, відібрали сонячне світло, впустили в серце темряву. І все, що я робив п'ять років — це тягав залізо в качалці і дивився твої записи в інтернеті... Я дивився, як ти ділилася своїми страхами, переживаннями. Як ти плакала, казала про помилки минулого. І кошмари... Як вважаєш, вони би тебе переслідували, якби я був на волі? Не відправ ти мене до в'язниці за фальшивими звинуваченнями?

— Ти завжди був моїм кошмаром, — тремтів її голос. — Я прокидалася в поту від того, що ти можеш мене спокусити. Що ти можеш перетнути межу і зробити те, що робити заборонено в будь-якій родині. 

— Ти натякаєш, що не можна бажати сестру? Хах... — водив я пальцем навколо пупка, описуючи дугу дедалі нижче. Зачіпаючи резинку трусиків у горошок. — Ти мені не рідня. І це не злочин. Твоя мати вийшла за мого батька, коли ми були повнолітніми. Чого вони чекали від нас? Що ми станемо найкращими друзями, гулятимемо як подружки, тримаючись за ручки? 

— Це була помилка. Дозволити мамі вийти за того виродка. Твого батька. Разом з ним до нашої родини прийшов ще один мерзотник — молодший, нахабніший. І сильніший фізично. Хіба я потім могла спати спокійно? Знаючи, що в сусідній кімнаті лежиш ти... І думаєш тільки про секс зі мною. Кожну хвилину. Натякаючи мені на це за будь-якої зручної нагоди. Дійшло до того, що ти запропонував мені це вголос. Ти пам'ятаєш, як це сталося?

— Це сталося тоді, коли було спекотно. Ти трохи випила, була п'яна, смілива, алкоголь знімав бар'єри... А ти зняла одяг. І ввійшла по шию у воду. Після вечірки. Плавала голяка у сяйві місяця, вабила мене формами. Буха дівка без купальника та совісті. А у мене ерекція в штанах. Стояк такий, що просто боляче. І... мені захотілося тебе трахнути. Прямо там, у тому басейні. У теплій та чистій воді. Поки ми самі й ніхто нас не бачить. 

— Відпусти мене, благаю, — закликала Камілла до жалю. — Адже ти вже нічого не виправиш. Я тебе не покохаю за це. 

— А раптом? Що коли мої увага та ласка зроблять диво? Ти ж не пробувала? 

Моя долоня повністю опустилася на животик. Рухалася дедалі нижче. Поки пальці не ввійшли під тканину, не почали ковзати гладкою шкірою. Поголений лобок був такий теплий і ніжний. Наче свіжа булочка тільки з духовки. М'яка, повітряна, приємна на дотик. Її так хочеться взяти і погладити, обійняти усією п'ятірнею. І покласти собі до рота. Спробувати булку на смак і переконатися, що вона така ж прекрасна на язиці, як на очах.

— Благаю, хоч не записуй це на камеру!

Камілла розуміла, що все вирішено. Усвідомлювала, що секс неминучий. І що менше вона чинитиме опір, то менше болю я завдам своїм тілом. 

Тому схиляла до компромісу, щоб я зробив усе тихо і без зйомки. Вгамував свою пристрасть і пішов назавжди.

— Пробач, але я не можу... 

Мої пальці торкнулися пухких губ. Таких вологих та соковитих. Вони просять дотику ротом та язиком. Благають схилитися, нагородити їх поцілунком — глибоким та жарким. Французьким. З язиком до упору. Ось тільки нюанс — це не ті губи, що шепочуть мені "ні". Ці губки внизу і нічого не говорять, крім "так" і "увійди в нас жорсткіше".

— Ні, ти цього не зробиш!

— Тепер твої відстежувачі побачать усе у високій якості. Побачить весь інтернет. А ще це побачить твій чоловік. Хочу, щоб він це бачив, Кем. І щоб у нього стояв, коли дружину має інший. Не він. А гідніший партнер. У якого в штанах великий та товстий член. І цей член — він для тебе. Всі ці роки він стояв лише для тебе. Хотіла ти цього чи ні.