Його жага - Альбіна Яблонська

Марсель

Я не збирався йти, не зробивши головного. Не отримавши її сповна, не відчувши її тепла та трепету у всіх їх проявах. На цей момент я чекав терпляче. Чекав тижнями та місяцями. Протягом кількох років. 

Я засинав на нарах, думаючи про неї. А коли прокидався вранці, то уявляв, що вона поряд. Що я можу до неї доторкнутися. Навіть списав усю стіну її ім'ям. Її портретами, її фразами, репліками. Нашими вигаданими діалогами. Адже вона мене не відвідувала, за весь цей час мене ніхто не відвідував. Навіть батько. 

Він не хотів привертати до мене уваги. Менше контактів із блудним сином — менше шкоди для іміджу. Солідності. Надійність. Білості його публічного пальта. Яке батько одягав, займаючись політикою, бізнесом. У цьому вигаданому світі не було місця для проблем на кшталт моєї. Я не міг домагатися сестри, нехай навіть зведеної. Це ганьба, для мене та для нього — для всієї родини. 

Але прикол полягав у тому, що для мене це були почуття. Просто пекельне бажання володіти цією дівчиною. Відчувати її щодня, захищати, оберігати та балувати її своєю увагою. Я ладен був стати її вічним супутником. Готовий був займатися з нею коханням щодня, кожної миті, кожної прожитої години.

Вона має рацію. Я на ній просто збожеволів. 

І що з того? Я мав проміняти ці почуття на кар'єру та контрольний пакет акцій, на "нормальний" шлюб із кимось із вигідної родини? Тепер мені не світить уже нічого — ані бізнес-батька, ані яскрава кар'єра медика, ані доля старанного сім'янина. І все ж я тут, прийшов по неї, щоб закінчити розпочату справу. Зробити Каміллу своєю й поставити тавро власності. Нехай вона себе такою й не вважає. 

Хотіла бути у білому пальті? Не вийде, крихітко. Тобі доведеться звиватися піді мною, поки не кінчиш. Дороги назад не дам. 

Просто. Не. Дам.

— НІ! — верещала Кем, коли я валив її на ліжко. В її власній спальні. 

Адже вона розуміла, до чого все йде. Все відбувалося саме так, як я задумав із самого початку. Дарував їй примарну надію, що піду і дам спокій. Але це був лише блеф. Я дав їй те, чого вона хотіла — обман. Лише ілюзію спокою. Тому що я і спокій — ми просто несумісні. Я з'явився не для того, щоб заспокоювати її. Я прийшов у рідне місто, щоб знайти цю суку і трахнути її так, щоб вона ходити не могла ще тиждень. 

Я цього так не залишу. Я її матиму по-чорному. 

І зніму все на відео. Щоб показати шерифу — нехай милується розплатою.

— Можеш чинити опір. Мені подобається, як ти кричиш і благаєш... 

— Ні, прошу, не треба! Не роби цього, Марсе, благаю тебе!

Вона намагалася вирватися з моїх чіпких рук. Кусалася, відбивалася, плювала мені в обличчя. Але я прив'язував її зап'ястя до прутів кованого ліжка. Взяв кабель зарядки ноутбука і почав намотувати його — петля за петлею — доки руки моєї жертви не були надійно скуті. 

— Весь цей час, Кем, я й на краплю не сумнівався, що ми будем разом із тобою. Що я вийду і зіллюся з тобою в пекельному коханні. Що я насаджу тебе на товстий член і примушу стогнати так, що весь Південь Америки чутиме твій хриплуватий голосок. Єдине, чого я не знав і про що завжди марив, ворожив — це колір твоєї білизни. — При цих словах мої пальці ковзнули в її штанці, якраз під резинку. Хотілося зняти одяг та перевірити. — Які на тобі трусики, Камілло? Вони білі? Червоні? Чорні?

— ПАДЛО! — билася вона ногами. Вони все ще були вільні. До ніжок я ще не дістався. Спершу треба зняти все зайве. — Коли Джош дізнається, що ти зробив, він тебе знайде і перетворить на решето! Він тебе знайде і змусить ковтнути ствол пістолета — танцюватимеш під градом куль, доки не здохнеш!

Я схилився над цим спітнілим, блискучим від сліз і напруження обличчям. 

— Дивися, як би тобі самій не довелося заковтнути ствола.

— Ненавиджу! — брикалася вона, мов шалений кінь під вершником. 

— Я запхну тобі члена прямо в рот. По самі яйця. На всю його неабияку довжину. І ти будеш його смоктати так, як не смоктала ще ніколи. І нікому. — Я водив язиком її пульсуючою шиєю. Навмисно ставив засоси, покушував ніжне тіло. Вона була така гарна, гаряча, так сексуально рухалася під моєю навислою фігурою. — Ти любиш смоктати? Джош привчив тебе до цього? Чи у вас із ним суто платонічні стосунки? Як він любить — розкажи мені про це. Я хочу дізнатися про всі твої таємниці, твої секрети. Твої смаки. Побачити найсміливіші фантазії... Щоб начхати на них і зробити все по-своєму. Так, як мені хочеться. А мені хочеться зробити все дуже... — тремтіли мої губи від хвилювання, блукаючи по її плечах, ключицях. — Дуже жорстоко.

— Марсель, не треба! Не роби цього, прошу!

— Я це вже роблю...

Зірвавши кухонний фартух, я взяв за край штани. І став повільно їх стягувати, поки Кем вигиналася дугою і робила всілякі трюки, аби завадити мені роздягнути її повністю.

Штанці слухняно злазили. Не хотілося їх порвати, щоби не зіпсувати миті.

— Тебе посадять довічно! — гарчало моє соковите дівчисько. 

А я знімав її штани вже з кісточок. І виразно бачив ніжну білизну. 

Темно-сині трусики. Білий горошок. 

Чисті та свіжі. Трохи вологі після душу. Я гладив їх рукою і розумів, що під тканиною голений лобок. Вона поголила кицьку. 

Збіг? Мені просто казково пощастило. Все так вдало склалося, що не міг про це не подумати. Не уявити, якою вона є на смак — якщо просунути в неї вологий гарячий язик. І зробити те, від чого Камілла танцюватиме і тремтітиме, немов під тортурами. Поки я це роблю. 

Роблю ЦЕ. 

Відлизую їй перед камерою.

— Пробач, мені треба дещо зробити перед головним актом. 

Розстібнувши свою сумку, я дістав звідти штатив та маленьку камеру. Поставив навпроти ліжка, активував запис. Все йшло, як по маслу. Цей день буде чудовий. Я отримаю все те, на що так довго чекав. А вона... Камілла отримає навіть те, чого не заслужила. Мою щирість, чесну спрагу. І чудовий секс. 

Адже сексу в мене не було П'ЯТЬ РОКІВ.