Українська література » » Зарубіжний детектив - Агата Крісті

Зарубіжний детектив - Агата Крісті

---
Читаємо онлайн Зарубіжний детектив - Агата Крісті
не погодитись. Як тільки я довідався, що ніяких матеріалів про ФБР у квартирі Морріса не знайшли, я зробив висновок, який, власне, напрошувався сам, і заявив містерові Елтхаузу, що, на мою думку, шанси розкрити злочин дуже сумнівні. ФБР недоторканне. Гудвін сказав місіс Елтхауз про одного чоловіка, який учора вам повідомив, нібито знає, що її сина вбили агенти ФБР, і підкріпив свої слова певними фактами. Я прийшов сюди, щоб зажадати прізвище того чоловіка, а також одержані вами відомості. Але ви маєте рацію. Процедуру розслідування визначати вам. Гадаю, це справа безнадійна, але я бажаю вам успіху і хотів би вам допомогти.

— Я теж цього хочу. — Вулф відсунув назад крісло і підвівся. — Нашу розмову, можливо, підслуховували і декого з вас, мабуть, потривожать. Якщо це станеться, прошу мені повідомити. Я хотів би також, щоб ви повідомляли мені про всі події, зв'язані з цією справою, хоч би які незначні вони були. Підслуховували нашу розмову чи ні, мій дім однаково під наглядом, і ФБР уже знає, що я веду розслідування вбивства Морріса Елтхауза. Наскільки мені відомо, поліція про це не знає, і я прошу вас нічого їй не розповідати. Це тільки додасть нам зайвих труднощів. Даруйте, що нічим вас не пригостив — я був дуже заклопотаний і забув про це. Містере Елтхауз, ви весь час мовчали. Чи не хочете ви що-небудь сказати?

— Ні. — Це було все, що Девід Елтхауз сказав за цілий вечір.

— Тоді — до побачення. — І Вулф вийшов з кабінету.

Всі повставали й рушили до передпокою. Я залишився в кабінеті — чоловіки й самі допоможуть дамам одягтися, тож я там не дуже потрібний. Уявляєте, яким невихованим я себе показав: навіть не подумав про задоволення подати пальто міс Хінклі! А коли я почув, як відчинилися вхідні двері, було вже пізно. Я зачекав, поки двері причинилися, вийшов і накинув ланцюжок. Всі вже стояли на тротуарі.

Ліфта я не чув, отже, Вулф, мабуть, пішов на кухню, і я й собі рушив за ним. Однак на кухні Вулфа не було. Так само, як і Фріца. Може, Вулф піднявся до оранжереї сходами? Але що б його до цього спонукало? Він міг іще, звичайно, спуститися вниз. Я зійшов сходами до Фріцової кімнати й відчинив двері.

Фріц мав змогу жити й нагорі, але йому більше подобалося в підвалі. Його кімната була не менша, ніж наш кабінет і вітальня заразом, але з роками виявилась добряче-таки захаращеною: столи завалені стосами журналів, на підставках бюсти Ескоф'є[6] і Брея-Саварена[7], на стінах меню в рамках, королівських розмірів ліжко, п'ять стільців, книжкові шафи (у нього двісті вісімдесят кухарських книжок), голова дикого кабана, якого Фріц убив у Вогезах, радіокомбайн з телевізором та стереофонічним програвачем, дві величезні шафи з давнім посудом — як твердить Фріц, однією з мисок користувався кухар самого Юлія Цезаря, — і таке інше.

Вулф сидів на найбільшому стільці, перед ним на столі стояла пляшка пива і склянка. Коли я ввійшов, Фріц, що сидів навпроти, одразу встав, але я підсунув собі інший стілець.

— Погано, що нашим ліфтом не можна спускатися вниз, — зауважив я. — Його не можна переобладнати?

Вулф ковтнув пива, поставив склянку й облизав губи.

— Я хочу знати все про ті електронні капості, — сказав пін. — Тут нас можуть підслухати?

— Не знаю. Я читав про одну штуку, яка ловить голоси на відстані півмилі, але не знаю, в якому радіусі вона діє і чи долає такі перешкоди, як стіни й підлоги. Певно, є й такі штуки, — я про них, правда, ще не читав, — що одної досить на цілий будинок. А якщо й немає, то скоро будуть. Людям тоді доведеться розмовляти на мигах.

Вулф пильно подивився на мене. Не відчуваючи за собою ніякої провини, я так само подивився на нього.

— Ви хоч розумієте, — сказав він, — що ніколи ще нам так не потрібна була цілковита секретність, як тепер?

— Розумію. Бог свідок, як я це розумію.

— А шепіт теж можна підслухати?

— Ні. Навряд. Один шанс із тисячі.

— Тоді розмовлятимемо пошепки.

— Так ви не дуже розійдетеся. Проте якщо Фріц увімкне телевізор якомога гучніше, а ми сядемо поруч і розмовлятимемо без крику, то можна обійтися й без перешіптування.

— Але ж можна було зробити це і в кабінеті!

— Звичайно, сер.

— Якого ж дідька це не спало вам на думку раніше?! Я кивнув головою:

— Ви, бачу, сидите як на голках. Я теж. Я й сам дивуюсь, як це мені не спало таке на думку раніше. Давайте спробуємо побалакати в такий спосіб. У кабінеті мені доведеться нахилятись над вашим столом.

Вулф звернувся до Фріца:

— Зробіть ласку, Фріце, ввімкніть телевізор. Байдуже що.

Фріц підійшов до комбайна, крутнув ручку, і скоро ми побачили на екрані жінку, яка висловлювала чоловікові жаль з приводу того, що вони зустрілися в житті. Потім він — ні, не чоловік, а Фріц, запитав, чи не треба гучніше. Я попросив трохи додати звуку й підсунув свій стілець до Вулфа. Той нахилився майже до самого вуха й забубонів:

— Нам слід бути готовими до будь-яких несподіванок. Ви не знаєте, чи ще існує клуб «Десять аристологів»?

Я стенув плечима. Таке запитання, що аж ніяк не стосувалося справи, міг поставити або цілковитий ідіот, або ж геній.

— Не знаю, — відказав я. — Минуло вже сім років… Може, й існує. Хочете, я зателефоную Лью'їсові Х'юїтту?

— Тільки не звідси.

— Я піду до телефону-автомата. Зараз?

— Так. Коли він скаже, що той гурток і досі… Або ні. Хоч би що він сказав про «Десять аристологів», спитайте, чи можна мені завтра вранці приїхати до нього й побалакати про одну невідкладну особисту справу. Якщо він запросить мене на ленч — а він так і зробить, — дайте згоду.

— Але ж він цілий рік живе в Лонг-Айленді!

— Я знаю.

— Нам, певно, доведеться позбуватись «хвоста».

— Не конче. Якщо фебеерівці побачать, що я їду до нього, — тим краще.

— Тоді чом би не подзвонити йому звідси?

— Я не тільки не проти, а навіть хочу, щоб про мій візит до Х'юїтта стало відомо, лише хай не знають, що я напросився сам.

— А якщо він завтра не зможе?

— Тоді одного з найближчих днів.

Я підвівся. Йдучи до передпокою, беручи з вішалки пальто та капелюх, відмикаючи двері й простуючи на Дев'яту авеню, я міркував про те, що за один день у нашому домі перекреслено одразу двоє правил — вранішній розпорядок і

Відгуки про книгу Зарубіжний детектив - Агата Крісті (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: