Інтерв’ю з колоритним дідом - Андрій Степанович Крижанівський

(Далі йому буде!)

«Ваші висновки, пардон за вибачення, з наукової точки зору не витримують критики. Справді, що таке матерія у розумінні міжгалактичному? Це вічна субстанція. Наша Земля у Всесвіті — тьху! — мізерія. Дієтичне яйце. Але у смислі збереження матерії вона теж підкоряється загальному кругообігові природи.

Матерія нікуди не зникає! Ось про що ви забули, будуючи свої докази. Це знає будь-який кандидат наук, який живе з науки. Візьмемо за приклад один з видів

матерії — на костюм а ля натюрель. Вона нагромаджується білим золотом у коробочках на бавовняних плантаціях. Пройшли комбайни. І що ж — бавовна зникла? Ні, шановний! З неї насукали ниток, напряли пряжі, наткали погонні метри. І ось уже пишається у костюмі без усякої синтетики якийсь молодожон. Минає медовий місяць, грядуть буремні роки. На костюмі — дьоготь, штопка, тління. Викинули... Та не зникла, не зникла матерія — її прибрала вторсировина. І знову тягнеться білий сувій з папероробних машин, рябіє шрифтом сучасних книг, обмінюється центнерами на «Королеву Марго», виходить після утилю третім сортом — і так до туалетної стрічки включно. Вступають у дію складні хімічні реакції — і от перекачують на бавовняні плантації перегній, і знову гордо підносяться коробочки з білим злотом.

А ви твердите про зникнення матерії! Навіть смішно, вибачаюсь за пардон. Матерія лише переходить з однієї якості в іншу. Пошлюся на власний приклад. Пам’ятаю, були в мене велосипед і дитяча коляска. Хіба зникли ці іграшки далекої молодості? Аж ніяк, шановний! Пішли в мартен на переплавку і повернулися до мене мотоциклом з коляскою. Потім відбулися інші матеріалістичні перетворення: мотоцикла — на «Запорожець», «Запорожця» — на «Москвич», «Москвича» — на «Жигулі», «Жигулів» — на «Ладу». А ще ж є « Волга»!

Бачите, скільки вад мають ваші припущення щодо зникнення матерії! Ні,— вигукує моїми вустами велика наука,— матерія вічна, вона нікуди не зникає, а лише набуває нових якостей!

Тепер, коли ми розглянули проблему в усьому комплексі міжгалактичних взаємозв’язків, коли ми знаємо, що матерія первинна, а дух вторинний, як матеріально відповідальна особа, мов на духу заявляю: в усьому винні щури! Щурів у нас справді достобіса, і жеруть ці вітчизняні алігатори, як відомо, все підряд. Я вжив заходів — приніс власну кішку, але вона щезла, тобто в бойовищі зі щурами перейшла в іншу якість. От вам і наукова розгадка явища: істина, якої ви дошукуєтеся, перебуває у посліді щурів.

Прошу даний трактат, громадянине слідчий, вважати виправдувальним документом на звинувачення щодо зникнення матерії (п’ятдесят метрів закордонного кото-ну) з ввіреного мені магазину.

За вибачення — пардон».

Диктор 1. Передаємо новини.

Диктор 2. Слухайте випуск про запуск.

Диктор 1. Щойно нам подзвонили з міста Дев’ятий Вал і повідомили, що три дні тому тут відбулася хвилююча подія: запуск парового котла в кочегарці номер 13/31. Ми раді першими привітати колектив кочегарки з трудовою перемогою!

Диктор 2. Надаємо слово нашому коментаторові з комунальних питань Костю Гладкому.

Гладкий. Місто Дев’ятий Вал посідає десяте місце за кількістю парових котлів у кочегарках.

Дуже приємно, що у звичайній кочегарці номер 13/31 запущено звичайний паровий котел. Підрахунки спеціалістів свідчать, що турбіна в мільйон кіловат не змогла б працювати в кочегарці на повну потужність.

Диктор 1. Почин кочегарки 13/31 підхопленої

Диктор 2. «У відповідь на звершення кочегарки — буряки рядочками стеляться листочками»,— повідомив голова артілі імені Олександра Македонського Македон Олександрович Макогон.

Диктор 1. Продовжуємо випуск про запуск. Надаємо мікрофон нашому спеціальному кореспондентові Левку Настирному. Він веде репортаж із центральної площі міста Дев’ятий Вал.

Настирний. Я підходжу з мікрофоном до першого-ліпшого. Він ще не старий, але досить високий. Хто він: швець чи жнець, академік чи нумізматик? Важко визначити за одягом. Але його засмаглі очі свідчать, що він один з тих, хто хоче відгукнутися щедрим серцем на радісну подію: запуск парового казана в кочегарці номер 13/31. Чи не так?

Голос. Дєвствітельно... Запущеність... Какось воно той...

Настирний. Так, йому важко говорити від радощів, від хвилювання. Але прислухайтесь до інтонації і ви зрозумієте, що він щасливий!

Голос. Дєвствітельно... Інтонація... Какось воно конєшно...

Настирний. Правда, це чудесно?

Голос. Дєвствітельно... Харашо... Какось воно такось...

Настирний. Грандіозне вам спасибі за змістовну бесіду!

Голос. Дєвствітельно... Нема за що... Приїздіть до нас ще!

Настирний. І коли на закінчення я потиснув йому прізвище і попросив назвати руку, він заявив: «Повідомте просто — наш прекрасний сучасник!»

Диктор 2. А тепер — трансляція чергового футбольного матчу. Включаємо стадіон.

Спортивний коментатор. Йде вісімдесята хвилина матчу. Команда «Шаланда» — в смугастих футболках. Команда «Ураган» — у білих футболках. Суддя темний.

Пробачте, здається, гол. Так, я не помилився. Ось мені підказують — забила «Шаланда». На табло з’являється прізвище: автор гола — шаландівець Вумний. Його дружину звуть Карменсита. її прабабка співала у циганському хорі, а прадід —у церкві. У Вумного від Карменсити є син Джон, тобто Іван. До речі, п’ятирічний Джон уже пробує грати у футбол. Вумний з гордістю повідомив, що у сина таке ж тактичне мислення, як і в нього.

Пробачте, я трохи відхилюсь від репортажу. Здається, рахунок вирівнявся. Баланс, як кажуть у народі. До речі, так само «Ураган» вирівняв рахунок позаторік у міжнародній зустрічі з клубом «Саламур». Там грають виключно професіонали. А у нас футболісти-заочники.

Пробачте, ось мені підказують: рахунок два-один. Зараз ми спробуємо дізнатися, на чию користь. До речі, про користь молодих сил. Чудово вписався в ансамбль «Урагану» юний Бичок. Раніше він ніде не вчився, а нині зарахований до університету.

Ви чуєте оплески? Вгадайте, що сталося? Не буду вас довго інтригувати: ураганівець Крокодиляк використав гольовий момент. До речі, у товариських зустрічах у Норвегії він не забив жодного м’яча. Бо там туман. А у нас сонячно, справжня футбольна погода. Для футболу це добре, для врожаю — погано. До речі, в команду «Врожай», яка сьогодні не грає, прийшов новий тренер. Він має вищу освіту — закінчив ветеринарну академію. Спочатку тренував студентські команди, а нині влаштувався за фахом.

Пробачте, я знову відхилюсь від репортажу. Ось мені підказують — рахунок чотири-два. Систему чотири-два-чотири колись народили бразільці. У нас грають всі за одного і один за всіх. Це — воротар. Нині ми розставляє-гравців за схемою чотири-три-три. Так вони і стоять.

Пробачте, ось мені підказують —