Його нагорода - Лія Серебро

Усе ж у сім'ї Анжеліки завжди дослухалися одне до одного і поважали думку кожного якою б вона не була. Батько мовчки опустився у своє крісло, відкрив ноут бук і сайт міжміського автовокзалу та замовив матері квитки до його рідної сестри.

-Найближчий рейс за три години. Я забронював квитки. На автовокзал я відвезу тебе. Далі розбирайся сама зі свої кримінальним племінником наркоманом. Мені надзвичайно неприємний такий стан справ. - підсумував батько, закрив ноут-бук, відвернувся до вікна і закурив сигарету.

-Тату! Тобі ж не можна курити! Тим паче вдома! Мамаааа! Тато курить! У квартирі!" - переживаючи за батька і за всю ситуацію загалом зневірилася Анжеліка.

 Мама вже їх не чула, вона пішла в їхню з батьком спальню і безперервно, протягом години, а то й більше, до самого виїзду до автовокзалу, з кимось дуже емоційно розмовляла телефоном.

 У Анжеліки ж був інший план. Оцінивши те, що відбувається, і зрозумівши, що справу треба брати у свої руки, вона пішла у свою кімнату, залишивши батька, який курив сигарету за сигаретою, наодинці зі своїми думками.

 -Милий привіт! Я думаю, ти зможеш мені допомогти! Якщо не зайнятий, я чекаю на тебе якомога швидше! Підготовка до іспиту, схоже, на сьогодні в мене скасовується. Телефоном не можу пояснити. Занадто довго все і заплутано.

-Ангел мій, я ніколи не зайнятий для тебе! Сподіваюся, всі здорові? Ви з Катею нічого нового не виявили у вигляді преса на животі?

-Алекс, мені не до жартів! Ще один підкол і я розплачуся! Я ледве тримаю себе в руках.

-Не лякай мене так. Якщо всі живі й здорові, то все інше - дурниця, дрібниця. Я впевнений, все буде добре! Не накручуй себе. Я вже їду. Цілую в носик.- підбадьорив він Анжеліку, заводячи двигун свого автомобіля.