Його нагорода - Лія Серебро

Чоловіків не було близько десяти хвилин. Анжеліка не витримала, прочинила двері і висунула голову в коридор.

-Даремно, Алекс, я б не став починати все з таємниць і брехні...- почула Анжеліка останню фразу Едуарда.

Підозрюючи, що ці слова стосуються саме їх з Алексом, Анжеліка поспішила вклинитися в їхню бесіду.

-Ви про що? Яка брехня і таємниці? Алекс, чого я не знаю? Едуарде, він щось приховує від мене? - ще секунда, і Анжеліка буде у нестямі від люті.

-Та ось, старий кінь Едуард, уже запав на твою подругу, Анжеліка! А він одружений! І в нього росте двоє синів! Серйозна людина в місті! Завідувач відділення! -ретирувався Алекс.

-Старий кінь? ... Алекс, він же твій ровесник! - зніяковіло подивившись на лікаря, сказала Анжеліка.

-Він одружений, Анжеліка! - і Алекс знову суворо глянув на Едуарда.

 Спостерігаючи за діалогом цієї пари, очі Едуарда округлялися все більше й більше. Його подиву і спантеличеності не було меж.

 Катерина вийшла з кабінету і також попрямувала до них.

-А мені можна пити вино? - запитала вона несподівано для них усіх.

Усі троє перевели на неї погляд і відповіли в різнобій.

-Підемо вже обідати, нарешті!

Загалом, за обідом Анжеліці було помітно, що Катерина сподобалася Едуарду. Але й вона попередила Катерину, щоб та не закидала вудку на рибку під ім'ям Едуард. Про майбутню операцію і зростаючу пухлину Катерини, в кафе, за столом не було сказано ні слова. Усе і так було зрозуміло, у листопаді на неї чекала операція з видалення утворення. Половину проблеми було вирішено.

-Алекс, Едуард, я дуже вам вдячна за вашу допомогу. Я й подумати не могла, що з сьогоднішнього ранку все так зміниться в моєму житті! За пів дня стільки справ наворотити! Слава богу, через кілька місяців я вже буду здорова! Я зможу мати дітей після втручання, Едуарде, - келих вина розслабив Катерину, і вона вже вільно могла викладати свої думки.

Сидячи в затишному прохолодному кафе, ситуація "лікар-пацієнт" відійшла на другий план, і між їхнім спілкуванням не залишалося жодних церемоній.

-І дітей зможеш мати. І чоловіків, - Едуард підморгнув Катерині.

Катерина щосили посміхалася докторові чарівною, білосніжною посмішкою. Незважаючи на попередження Анжеліки, подруга всіляко фліртувала з доктором, який також нічого не мав проти такого спілкування.

-Нам пора, дякую Едуард тобі за все. Невідомо, наскільки б усе це затягнулося, якби не ти!" - Анжеліці вже не терпілося провести вечір з Алексом, та й порядком набридло дивитися на недолугий флірт подруги з лікарем.

Алекс з Едуардом тепло обійнялися і поплескали один одного по-товариськи по спині. На прощання перекинулися ще парою слів і покинули кафе. Анжеліка принципово попросила підвезти Катерину прямо до її будинку, щоб та після келиха вина не шукала більше сьогодні пригод на свою шальну голову.