Його нагорода - Лія Серебро

  Для проведення урочистого весільного банкету Анжеліка захотіла вибрати те саме кафе біля річки в парку, де і відбулося їхнє перше побачення. Заклад був справді гідним, оскільки в літню пору там постійно проходили урочистості та весільні банкети.

Анжеліка успішно склала літню сесію і з відзнакою закінчила журналістський факультет. Коли сесія і навчання залишилися позаду, вона з головою поринула в підготовку до майбутнього весілля.  Ці підготовчі турботи були настільки приємні, що Анжеліка цілими днями перебувала в оточенні приємних передвесільних клопотів. Вона продумувала все до дрібниць в образі її та Алекса. Навіть брала участь у розробці весільних декорацій для кафе. Алекс сам виготовив обручки для себе і Анжеліки.  Це були унікальні екземпляри, справжні витвори мистецтва. Кожен камінь у каблучці, призначеній для Анжеліки, в буквальному сенсі, чарівно переливався і мав вишуканий вигляд в обрамленні золота. Собі ж Алекс зробив каблучку простішу, але не менш красиву, ніж у Анжеліки.

У ніч перед весільним днем, Анжеліка залишилася в батьківському домі. З четвертої ранку життя у квартирі вже кипіло повним ходом. Візажисти працювали над весільним образом Анжеліки та її матері. Сестра Алекса, Наталі, також приїхала до них рано вранці, щоб допомогти Анжеліці та її матері.

О сьомій ранку до них приєдналася і Катерина. Вона, звісно, була подругою нареченої, тому візажистка, попрацювавши над образом Маргарити Юріївни, поспішно почала приводити до повного ладу Катерину. О пів на дев'яту тітка Алекса привезла до Анжеліки маленьку Марію. Дівчинка була вже при повному параді і їй не терпілося побачити саму Анжеліку.

-"Яка ти красива, матусю!" - раптом сказала Марія, маленькими ручками намагаючись обхопити об'ємну спідницю білосніжної сукні Анжеліки.

У день весілля маленька Марія вперше назвала Анжеліку мамою.

-Так! Не ревіти! Макіяж уже зроблено!" - побачивши Анжеліку, яка розплакалася від слів дівчинки, підбадьорила її Катерина.

О дев'ятій ранку на білосніжному лімузині заїхав за Анжелікою Алекс. Чи треба говорити, що Анжеліка була найкрасивішою нареченою на той момент? Корсет її сукні був прикрашений перламутровими перлинами, що переливалися. На засмаглі, тонкі плечі Анжеліки красиво спадали світлі локони весільної зачіски. Розкішна, об'ємна спідниця з молочного шовку, внизу також була прикрашена візерунком з перлів і переливчастих страз. Щаслива посмішка на обличчі Анжеліки і подарований Алексом вишуканий букетик нареченої, дивовижно доповнювали весільний образ Анжеліки. Маленька Марія була в точній мініатюрній копії весільної сукні Анжеліки. Так вона захотіла і слово доньки було законом для батька. Спеціально для Тайсона пошили весільний сюртук з бантиком, маленький песик також поїхав з Алексом і Анжелікою в загс.

На церемонії розпису Анжеліки і Алекса, поряд з усіма гостями розплакалася навіть маленька Марія. Такий зворушливий і ніжний вигляд мала ця пара в день свого весілля.

-Ти моя...! - ніжно прошепотів їй Алекс на вушко, коли одягав на її тонкий палець красиву обручку.

Після офіційної частини весь весільний кортеж вирушив для святкування в кафе біля річки. Сама будівля була прикрашена перламутровими, білими і рожевими кулями, зібраними у вишукані візерунки. Причал, який одночасно слугував як місток, був також чудово декорований і перетворений на фотозону для проведення весільної фотосесії.

 Атмосфера була такою радісною і насиченою веселощами і щастям, що здавалося в повітрі ось-ось з'являться іскорки, схожі на іскри від шампанського в келихах нареченого, нареченої і гостей.

 Мати Анжеліки й тітка Алекса за цей час настільки встигли потоваришувати, що в голову Валерії Євгенівни прийшла геніальна, на її погляд, думка, запросити провести залишок літа разом із Тайсоном у себе в особняку.

-За Тайсона не бійся! Мої собаки приймуть і не чіпатимуть його! Вони виховані!" - отримавши згоду Маргарити Юріївни, примовляла тітка Алекса.

Обидві вдови розуміли одна одну з півслова. Тепер вони стали родичками і найкращими подругами, чого так не вистачало обом жінкам.

Коли ведучий оголосив танець нареченого і нареченої, маленька Марія закомандувала танцювати разом із ними. Алекс і Анжеліка не могли відмовити малятку, і коли зазвучала повільна гарна музика, вони втрьох зійшлися в маленький хоровод. Гості зітхали від розчулення і аплодували їм. Виконуючи їхній перший сімейний танець, Анжеліка поперемінно дивлячись з любов'ю то на Алекса, то вже на свою шалено обожнювану падчерку, зрозуміла, що саме сьогодні, пройшовши через усі випробування, усі троє вони стали нагородою одне для одного. Нова сім'я мала такий органічний вигляд, ніби й не було різниці в їхньому віці, а світловолоса Марійка була чимось дуже схожа на Анжеліку. Тож для простого пересічного громадянина, вони стали щасливою багатодітною сім'єю. Чому багатодітною? Відразу після весілля і медового місяця, проведеного на Кіпрі, Анжеліка дізналася, що вагітна і народить Алексу ще одну світловолосу дівчинку, сестричку для Марії. Щасливий батько купив великий триповерховий будинок неподалік від його тітки. Вагітна Анжеліка з великим задоволенням займалася облаштуванням нового будинку. І щовечора, бажаючи добраніч, Алекс, міцно притискаючи до себе доньку та дружину, казав:

- Я люблю вас, мої дівчатка! Ви моє найбільше щастя на цій планеті! Ви моя нагорода!

Любі мої читачі дякую що були поруч весь цей час! Запрошую почитати мою наступну книгу! безмежно вдячна! І неодмінно пам'ятаю кожного підписника! 

Кінець