Його нагорода - Лія Серебро
-Шуруй на вокзал, бери квиток до Немкова, я тебе зустріну, пояснення пізніше!
- Ти що забула там? Ти з Алексом? Усе гаразд хоч? - спантеличена Катька хоч якось намагалася дістатися істини.
-Запитання потім! Чекаю! На зв'язку!
-Квест якийсь! - подумала Катерина, наспіх одягнулася і вискочила з дому.
Пізно ввечері дівчата таки зустрілися на вокзалі.
-Анжеліка! По тобі наче потяг проїхався! Виглядаєш, м'яко кажучи, не дуже! І відчуваю я, що Алекс має до цього відношення!
Катя якось по-чоловічому поплескала Анжеліку по плечу й уважно подивилася в очі подруги.
-Посварилися? - намагалася вгадати Катерина.
Дорогою до санаторію Анжеліка розповіла подрузі про те, що сталося.
- Анжеліко, а я ж знала, що він одружений і в нього є діти! Але весь цей час я абсолютно не знала, як тобі про це сказати!" - опустивши голову від сорому, промовила Катька.
- Я справді не знала як, і з чого почати, щоб тобі це розповісти! Ти ще його взяла і того ж дня з матір'ю познайомила! -похитавши головою продовжувала Катя.
-Катя, обережно! Другої зради я не переживу! Ти чому мовчала?" - роблячи паузу перед кожним словом ледве промовила Анжеліка.
Такого розкладу речей вона не очікувала. Гаразд Алекс - старий козел і мачо, який загрався в Ромео. Але Катя! Вона не повинна була ні секунди приховувати це від Анжеліки! Чому вона мовчала? Чому приховувала весь цей жах? для нового кохання! І пурхати окрилено від нових почуттів і закоханості. Повір мені! - заспокоювала її подруга.
-Порхати вже не буду... Ніколи! Він відірвав мої крила і забрав собі як черговий трофей у свою колекцію.- сумно підсумувала Анжеліка.
Ціла ніч минула непомітно. Ніч повна страждань і одкровень між подругами. Дівчата розмовляли всю ніч, плакали і заспокоювали одна одну.
-"Як усе таки добре, що ти приїхала!" - сказала під ранок їй Анжеліка.
-Ми хоч заснемо ненадовго сьогодні? - позіхаючи сказала Катька.
Не дочекавшись відповіді Анжеліки, обидві дівчини вирішили відпочити. Обійнявшись, вони досить швидко заснули і проспали майже до обіду.
