Його нагорода - Лія Серебро

-Як же так?... Алекс? Як же?... Ось вони твої скелети в шафі! Та це не скелети! Це цілий цвинтар мамонтів!" - з тихим жахом і шоком, що застиг на її обличчі, подумала Анжеліка.

 Холодний піт потік по спині та скронях Анжеліки. У вухах дзвеніло. Серце як молот билося в її грудях. Крики дітей навколо стали її дратувати несамовитим чином. Але вона так і не змогла знайти в собі сили що б поворухнутися. 

 Сяк-так діставшись до лавки, розуміючи, що якщо вона й надалі стоятиме як укопана, то знепритомніє, Анжеліка, як важкий мішок, плюхнулася на дерев'яну засніжену лавочку... -Він же жодного разу не приводив мене до себе додому! Жодного разу! За всі ці місяці!!! Ось чому не було жодної його фотографії у тітки в будинку! Він одружений! А його тітка з ним у змові! Він багато дівчат приводив до неї! Тому й немає фото її улюбленого племінника! А обручку він завжди знімав! Знімав перед самою їхньою зустріччю! А зараз набрехав про цю свою поїздку, щоб новий рік, звісно, провести зі своєю сім'єю! Кабель і бабій! Брехун і аферист! А та жінка в кафе, яка запитала про доньку і застерігала мене про його склелетах !!! Вона то знала, що у нього є дочка і син на додачу! Мама, як відчувала, що щось не те в ньому!!! Це і не давало мені спокою! Моя інтуїція завжди підводила до цього. Я не вірила їй. Боже, яка я дурна і наївна. Він грав у свою гру і просто сміявся наді мною! Матусю!!! - Анжеліка останнє слово своїх думок, що зводять її з розуму, промовила вголос і заплакала, надридливо, гірко і голосно.

 Перехожі вже не звертали на неї уваги. Її шапка сповзла набекрень, а рукавички валялися поруч на снігу. Її гучний плач згодом переріс у тихе схлипування. Вона сиділа зсутулившись і її куртка була на половину розстебнута. З боку було схоже, що Анжеліка просто ненормальна дівчина або засмучена алкоголічка. Кілька людей все ще підходили до неї, пропонуючи допомогу, але Анжеліка не помічала їх, дивлячись порожнім відчуженим поглядом.

Почало темніти. Анжеліка, ще не до кінця усвідомивши побачене, чітко розуміла, що якщо вона зараз з'явитися в такому стані додому, то мати легко її розкусить. Вона не зможе нічого приховати від неї.  Мама розкусить її в мить, навіть не дивлячись на дівчину. Вона зрозуміє, що виною всьому Алекс.

 І так зганьбитися перед мамою вона точно не може. Вона не зможе розповісти їй всю правду. До Анжеліки, поряд із шоком і розчаруванням, додалося ще й почуття сорому перед собою і матір'ю.

-Мне натякали! Мене застерігали!  А я не чула нікого! Дурна, закохана дурепа! Дурепа!!!- картала вона себе

-Треба їхати додому. Зібрати речі, конспекти, і зникнути... Я не зможу дивитися в очі матері. Я не хочу нікого бачити!" - подумала Анжеліка.

 Вона поки що не знала куди і на наскільки часу зникнути. У всякому разі до різдва, після якого буде останній іспит.

Поки вона їхала в трамваї, вона зателефонувала Катерині. З усіх сил, намагаючись, щоб голос її був рівним і спокійним, і щоб Катька нічого не запідозрила, вона сказала:

-Привіт! У мене тут виникли деякі справи на кілька днів. Але я не хочу, щоб моя мама знала про них! Якщо вона буде дзвонити, то я в тебе! Ми готуємося до іспитів. Мені не подзвонить. Але тебе може перевірити! Все за старою схемою. Зрозуміла? Виручиш? Подробиці, як завжди, пізніше!" - Анжеліка навіть здивувалася тому, як рівно і спокійно звучав її голос.

-Та без проблем, люба! З наступаючим тебе. А що знову за таємниці? Ти ж начебто познайомила Алекса з матір'ю? - млявим і сонним голосом поцікавилася подруга.

 Слава богу, ще сонній Катьці не довелося докладно пояснювати що до чого.  Вона як завжди, поставивши купу запитань, не цікавилася відповідями на них, перевівши тему на свої проблеми. Катерина схоже посварилася зі своїм залицяльником у новорічну ніч. Дівчина охоче погодилася за відпрацьованою схемою виручити Анжеліку, розуміючи і знаючи характер Анжеліки, що подробиці їй однаково доведеться розповідати, рано чи пізно. Закінчивши розмову, Анжеліка прикинула, що на її карті зібралася достатня сума грошей. Батько її завжди був щедрий, а останнім часом Анжеліка зовсім не витрачала свої власні гроші.

-Цього мені вистачить на кілька днів, а там подивимося!

Перед тим як увійти до себе додому, Анжеліка зупинилася, привела себе до ладу, подивилася в дзеркало, щоб переконатися, що вигляд у неї вже не заплаканий. Кілька разів глибоко зітхнула і видихнула і увійшла.

-Мамо, я на кілька днів до Каті, вона попросила допомогти з підготовкою до іспитів! Та й разом нам не нудно буде готуватися!

Крикнула вона їй зі своєї кімнати, складаючи конспекти і трохи змінних речей у невелику сумочку.

-Як прогулялася? Як ялинка? Красива? -запитала її мати, не встаючи з крісла і продовжуючи дивитися новорічні концерти.

-Прогулянка клас! Краще не буває!" - якось істерично крикнула Анжеліка матері.

Зібравши всю волю в кулак, Анжеліка спокійно пройшла повз маму в коридор. Жінка була повністю занурена в атмосферу новорічного концерту по телевізору.

-Слава богу, нічого не помітила!!!- видихнула Анжеліка, зачиняючи ключем двері.