Його нагорода - Лія Серебро

Затишними зимовими вечорами, коли Анжеліка, вивчаючи підручники і конспекти, готувалася до майбутньої сесії, вони з Алексом листувалися милими і романтичними повідомленнями. Алекс виявив у собі нову здатність писати на молодіжному сленгу романтичні послання для Анжеліки, використовуючи різноманітні стіки і смайли. До Анжеліки він абсолютно не любив подібний формат спілкування між парою. Але чого тільки не доведеться навчитися заради своєї коханої Анжеліки! Кілька разів Алекс навіть ненадовго відвідував Анжеліку, приходячи до них додому з великою сумкою солодощів для Анжеліки з мамою і гостинців для Тайсона. Обидва вони розуміли серйозність майбутньої сесії і необхідність ретельної підготовки до неї.

 Так співпало, що іспити якраз випадали на останні дні року, що минає. Іспити були серйозними і важливими для Анжеліки. Перед відльотом Алекса в Емірати, вони встигли попрощатися тільки телефоном.

-Мила моя, це ненадовго! Ти сама не помітиш як швидко пролетить час! І до того ж ти не повинна відволікатися! Переживатиму і триматиму за тебе кулачки! Вірю ти здаси і цю сесію на відмінно! Любов любов любов'ю, а навчання навчанням! Я кохаю тебе, моя дівчинко!" - сказав він їй перед тим як сісти в літак.

 Від цих слів на очах у Анжеліки навернулися сльози, їй стало сумно і прикро за себе. Він полетів за кордон, вона просто змушена коротати вечори за нудною підготовкою до іспитів. Та ще й зустріч нового року пройде не з Алексом.  Змахнувши сльозу, вона взяла себе в руки і продовжила зубрити монотонні конспекти.

-Алекса не буде з нами на свято?

Якось запитала її мати.

-Ні, матусю! У нього поїздка за кордон по роботі!

-Якраз на свята?

-Так... По-моєму, в еміратах не святкують Новий рік. І його партнерам байдуже, які в нас свята. Одразу після поїздки він запустить мережу своїх магазинів.

-Тоді замовимо їжу тільки для нас двох! - запропонувала їй мати.

-Катерину не хочеш покликати? Посидимо попліткуємо!

-Ну й зміни в тобі, мамо! Ти ж раніше не схвально відгукувалася про Катю!

-Я??? З чого ти взяла? - розсміялася Маргарита Юріївна.

-А що? Здалося мені? Завжди начебто бурчала й незадоволеною була, щойно я згадувала про неї!

-Анжеліко, якби я була незадоволена вашою дружбою, ви б не товаришували з нею донині, - уже серйозно промовила її мати.

-Охоче вірю! Ти завжди командувала парадом!

- І зауваж, донечко, я завжди виявлялася права! - повчала її мати.

 У новорічну ніч Алексу вдалося зателефонувати Анжеліці по відеозв'язку і привітати їх з матір'ю з наступаючим роком. Сказавши, що вони вже побачаться за кілька днів, Алекс послав їй повітряний поцілунок і вкотре побажав їй удачі в іспитах.

Анжеліці до болю в серці в ці дні не вистачало Алекса. Усі люди навколо веселяться і святкують, вона ж змушена коротати дні без нього, та ще й у товаристві книжок і конспектів.

-Я скоро збожеволію від цих книжок і конспектів! Мамо, збирай Тайсона і ходімо на центральну площу подивимося на ялинку. Сфотографуємося на тлі новорічних інсталяцій! Провітримося, нарешті!

-Перше січня Анжеліка! Дев'ята ранку! Я не виспалася, які прогулянки? - відповіла їй сонна мати. Стало ясно, що та нікуди не піде.

 Щоб хоч трохи розвіятися, Анжеліка все ж таки зважилася сама вирушити в центр міста й помилуватися на найбільшу ялинку, наробити фотографій на мобільний телефон і відіслати їх Алексу.

-Тайсона не буду брати! Буде канючити і зіпсує мені всю прогулянку!" - сказала вона мамі перед виходом.

 День був морозним і сонячним. Погода для прогулянки була ідеальною. У її місті після новорічної ночі вулиці були майже пустельними, не рахуючи компаній, які ще не протверезіли, які ще навіть не лягали, і самотніх людей, які, вочевидь, поспішали до когось у гості.  Залишки від новорічних феєрверків і салютів, які раз у раз траплялися під ногами, встеляли засніжену дорогу. Анжеліка сіла в напівпорожній трамвай і поїхала в центр міста. Їхати Анжеліці було близько півгодини і вона вирішила не гаяти дорогоцінний час, відкрила конспект і почала уважно читати його. Оскільки кілька попередніх ночей виявилися для Анжеліки майже безсонними. Їй то доводилося з новими силами зубрити той чи інший предмет для здачі, то вона віддавалася мріям про майбутнє весілля з Алексом. Анжеліка, сперши голову на запітніле вікно трамвая задрімала.

Прокинувшись, вона зрозуміла, що проїхала в інший кінець міста, і тепер близько сорока хвилин їй треба повертатися назад у центр. Поміркувавши що до чого, і згадавши, що саме в цій частині міста розташований один із найпрезентабельніших весільних салонів. Анжеліка вирішила вийти на кінцевій зупинці, сподіваючись, що в цей день салон буде відкритим. Анжеліка чудово розуміла, що ще зарано придивлятися до весільної сукні, але цікавість і ніжні дівочі мрії були сильнішими за неї.

-Чому б і ні! До того ж, у цій частині міста теж зазвичай наряджають одну з найбільших ялинок. Ось тут я і подивлюся на ялинку і нароблю фоток, а потім поїду додому, - сказала собі Анжеліка.

Вийшовши з трамвая, вона не зовсім точно пам'ятала, де має бути цей салон, але вміючи добре орієнтуватися на місцевості, вона пішла туди, де, на її думку, мали б зосереджуватися магазини, і там само мала б бути новорічна інсталяція ялинки.