Його нагорода - Лія Серебро

- Ти все правильно сказала! - тихо відповіла Анжеліка і відвернулася від Катерини на бік, щоб та не бачила, як їй було боляче в цю хвилину.

-Чорт! Чорт! Чорт! Чорт! - вигукнув Алекс щосили б'ючи руками по керму машини. Його серце защимило так, що він навіть зморщився від болю й обхопив рукою лівий бік. У мить до нього дійшло що Анжеліка його заблокувала!  Знаючи її запальний характер, він тепер ніколи не зможе достукатися до її серця і щось пояснити їй. Він продовжував із наполегливістю телефонувати Катерині, але та вже не відповідала на виклик.

-Двадцять три пропущені, Анжеліко! Можливо, тобі варто таки відповісти і поставити жирну крапку вже зараз, Анжеліко? Відпаде необхідність уникати його весь цей час. Тобі навіть можливо стане легше! Плюнеш у пику цьому недоромео! Заодно із задоволенням послухаємо маячню одруженого козла про втрату своєї чергової коханки!" - не витримуючи наполегливості Алекса, раптом видала їй Катька.

Анжеліка мовчала, сиділа нерухомо, втупившись повними болю і сліз очима в телевізор. Укотре задзвонив мобільний.

-"Дай мені!" - тихо сказала Анжеліка і простягнула руку.

- Катя! Якщо ти зараз не даси мені поговорити з Анжелікою, я підніму на вуха все місто! Я я знайду вас, Катя! - кричав у слухавку розлючений Алекс.

 Коротко і ясно, без зайвих слів, Анжеліка назвала йому адресу, куди приїхати, і одразу скинула виклик. Алекс мчав на повній швидкості як тільки міг. Думки в його голові крутилися і пролітали з такою ж швидкістю, з якою він мчав до своєї Анжеліки. Йому до болю в серці, необхідно було порозумітися з нею.