Українська література » » Його нагорода - Лія Серебро

Його нагорода - Лія Серебро

---
Читаємо онлайн Його нагорода - Лія Серебро

- Ну дааа... Круто! Красиво!" - небагатослівно висловилася Катерина, роздивляючись і приміряючи на себе комплект, - "Уже й перші цінні подаруночки пішли! Нормально так його розкрутила!" - підколола Анжеліку подрга.

-Катя!-рявкнула на неї Анжеліка, і Катя вмить усе розуміючи перевела тему.

-Слухай яке в тебе величезне дзеркало! Завжди мріяла мати таке! -підійшовши до дзеркала з підсвічуванням, захоплювалася Катерина!

-Смотри! Я всього два місяці ходжу до спортзалу, а в мене вже прес видно!" - Катя підвела футболку, вихваляючись своєю підтягнутою фігуркою і плоским животом.

Анжеліка встала поруч із Катею біля дзеркала і щоб утерти носа подрузі, вона, піднявши край піжами, також похизувалася своїм красивим плоским животом. Перевівши погляд на живіт Катерини, щось здалося їй дивним у його зовнішньому вигляді.

-Ану, стань боком Катя! - Анжеліка нагнулася і пильно подивилася на живіт Катерини в районі пупка.

Та, не розуміючи, що Анжеліка хоче від неї, слухняно повернулася і стала боком до дзеркала.

-Каать? Що це в тебе? Це не прес! Ця опуклість не прес!!!- Анжеліка доклала долоню до невеликої опуклості вище пупка, яку Катерині помилково видавали за кубик преса.

-А що це??? - зіниці Катерини розширилися, коли до неї дійшло, що ця опуклість розміром з волоський горіх, була не плодом праці в спортивному залі.

-Ти як захищаєшся? Чи користуєшся запобіжним засобом? Чи оберігаєшся ти взагалі?" - плюхнувшись на диван, у Катькиній манері, засипала її запитаннями Анжеліка.

-Я слідкую за цим, Анджи! Та в мене зараз критичні дні! Ти натякаєш на вагітність? Виключено! Слухай, це точно не прес, і не кубик від Анджи! Та в мене зараз критичні дні! Ти натякаєш на вагітність? Виключено! Слухай, це точно не прес, і не кубик від нього! Це якась пухлина!" - очі Катерини стали ще більшими, а на носі та лобі виступили краплі поту.

-Точноооо! - в один голос сказали подруги, одночасно обстежуючи живіт Катерини. -Що це може бути? Анжеліка?" -охриплим від переляку голосом запитала її Катя.

Обидві дівчини одночасно сіли на підлогу і з подивом довго дивилися одна на одну.

-Це рак! - раптом перервала мовчання Катя, зробивши жахливий висновок.

-Який рак? До лікаря! Терміново! І нехай з'ясовують, що це за шишка в тебе!

-До якого ще лікаря? Їм грошей відвали! Вони тебе поганяють по всіх лікарях і лікарнях!  І діагнозу правильного не скажуть! Немає в мене зараз грошей! І мати не дасть! У неї їх немає на всі ці обстеження! Я ще й отримаю від неї догану за все це! Я помру Анжелікааа! -складається враження, що паніка Катерини наростала і вона геть втратила здатність логічно мислити. Сльози струмком покотилися з її очей.

-Алекс! - згадала про нього Анжеліка і набрала його номер.

-Мила, привіт, ангеле мій! Я за пів години вже буду в тебе! - не давши нічого сказати Анжеліці, одразу відзвітував Алекс.

- Так ми чекаємо на тебе, Алекс!  Схоже, нам зараз потрібна твоя допомога!

-Нам? - здивовано перепитав Алекс.

-Так. Нам із Катею, моя подруга, ти її маєш пам'ятати. Вона схоже прихворіла і ми не знаємо що робити.

- Пів години! Розберемося! Я за кермом! Уже мчу! Цілую.- відстрілявся Алекс і поклав слухавку. Дівчата вже вийшли на вулицю і чекали на нього на дитячому майданчику біля будинку. За бурхливими обговореннями як же бути далі Катерині, Анжеліка не помітила як під'їхав Алекс. Він одразу помітив дівчат і вирішив сам підійти до них.

-Ну і яка допомога від мене вимагається? - одразу поцікавився він.

-Алекс привіт! Це Катерина! Катерина- це Алекс! - представила їх Анжеліка.

  -"Дуже приємно!" - сумно промовила Катя, не до кінця розуміючи, що Анжеліці все ж таки потрібно від Алекса, і як він їм може допомогти.

- Розповідайте що сталося, судячи з облич, щось серйозне? - приготувався слухати їх Алекс.

- Тут така справа...- не знала з чого почати Анжеліка. Вона окинула поглядом Катерину і продовжила:

- Слухай, Алекс, відвези нас, будь ласка, в лікарню і побудь весь цей час із нами!

- Хто хворий? - запитав Алекс, здивовано подивившись на дівчат.

Обидві вони здавалися цілком здоровими.

-"Дивись!" - на передній план вийшла Катя зі спробою показати свій живіт і опуклість на ньому.

- Не показуй! - раптом різко обірвала її Анжеліка.

-Чому? - спантеличена Катя призупинилася.

-Нічого всім підряд свій живіт показувати! - знову рявкнула Анжеліка.

До Алекса вмить дійшло, чим зумовлена така поведінка Анжеліки в цю хвилину. Вона знову ревнує. Так нерозумно, але так мило! Жіноча логіка Катерини також збагнула, в чому справа.

-Тобі б султаном у гаремі бути, Анжеліка! І не показувати свій гарем нікому! І фаворитам заборонити спілкуватися навіть із палацовими стовпами!" - сьязвіла Катерина.

-Короче кажучи! Алекс! Відвези нас до хорошого фахівця, якщо звісно ти нічого не маєш проти. Нехай він огляне Катю і нарешті з'ясує що це за пухлина!" - не звертаючи уваги на випади Катерини, сказала Анжеліка.

Скачати книгу Його нагорода - Лія Серебро
Відгуки про книгу Його нагорода - Лія Серебро (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: