Відбиток на серці - Sallattik

Ми залишили річку, все ще під враженням від незабутнього моменту, що залишився в наших серцях. Нічна прохолода обвивала нас, але я відчувала лише тепло, яке випромінювалося від Макса. Він йшов поруч, і я насолоджувалася його присутністю, що створювала атмосферу безпеки та впевненості.

–Це була чудова ніч— промовила я, ледь зберігаючи в собі хвилювання. Поглядала на нього, сподіваючись, що він відчуває те ж саме.

–Дійсно — відповів Макс, його голос був спокійним, але я помітила в ньому ту ж емоцію, що й у мені. –Мені подобається бути тут з тобою.

На мить я зупинилася, і наші очі знову зустрілися. Я відчула, як моє серце завмерло, і хотіла, щоб цей момент тривав вічно.

–Але ти не збираєшся просто так мене кинути, чи не так?— запитала я, намагаючись додати в наш діалог легку нотку жарту, але серйозно сподіваючись на позитивну відповідь.

–Ні, я не можу так просто піти — сказав він, з усмішкою, що розтоплювала моє серце. –Я не хочу, щоб ця ніч закінчилася.

Ми продовжили йти в бік мого дому, розмовляючи про все й нічого водночас. Я намагалася не думати про те, що відбувалося між нами — про те, як легко і природно ми спілкувалися, про те, як сильно мені хотілося, щоб цей вечір ніколи не закінчувався.

Коли ми нарешті підійшли до мого під'їзду, я зупинилася, повертаючись до нього. –Дякую, що провів мене додому— сказала я, намагаючись не видавати, як сильно я хочу, щоб він залишився ще трішки.

–Я завжди буду радий це зробити — відповів Макс, його голос звучав так близько і щиро.

Ми стояли в тиші, і я відчула, як між нами знову виникла та ж магія, що була біля річки. Це було враження, що нічні зірки, які ми спостерігали, все ще світять для нас. Я потягнулася до нього, і він миттєво наблизився, неначе знав, що між нами існує щось більше, ніж просто дружба.

Наші губи знову зустрілися, і цей поцілунок був глибшим, більш емоційним, ніж попередній. Я відчула, як моє серце забилося ще швидше, і вся ніч наповнилася ніжністю та пристрастью. Я забула про все навколо, зосередившись лише на ньому, на його теплій руці, яка обіймала мене, і на його дотиках, що заповнювали простір між нами.

Ми відстали один від одного, але не поривали зв’язок.

Його усмішка була настільки безпосередньою і щирою. _Можливо, наступного разу ми зможемо спостерігати за зірками ще раз.

–Так, я б хотіла — відповіла я, відчуваючи, як щастя переповнює мене.

Коли я підійшла до дверей, я обернулася, щоб ще раз подивитися на нього. –Дякую за цей вечір, Макс. Я ніколи не забуду його.

–І я— відповів він, його голос був спокійним і теплим. Я замкнула двері, але відчула, як у моєму серці залишилася частина його, частина цієї ночі, що обіцяла нові пригоди.

Всі емоції, що переповнювали мене, знову заповнили думки про наші зустрічі. Я знала, що між нами щось змінилося, і тепер це лише початок нашої спільної історії.