Відбиток на серці - Sallattik
Сонце повільно сходило, осяюючи кімнату теплими золотистими променями. Евеліна прокинулася, відчуваючи теплоту біля себе. Вона перевела погляд на Макса, який спав поруч, його риси обличчя були спокійними і задоволеними. Півроку разом — це було дивовижно, і вони кожного дня дякували долі за те, що їх з'єднало.
Вона потягнулася, намагаючись обережно встати, щоб не розбудити його, але Макс відчув її рух і миттєво відкрив очі.
— Куди ти?— спитав він, посміхаючись, і на обличчі з’явилася легка зацікавленість.
— Хочу приготувати сніданок— відповіла вона, відчуваючи, як у серці розцвітає щастя. — Можливо, я приготую твої улюблені млинці.
Макс посміхнувся, простягаючи руку, щоб потягнути її назад до себе. — Тільки якщо ти обіцяєш їх принести в ліжко.
Вона розсміялася, почувши його голос. — Гаразд, але ти маєш допомогти мені з приготуванням.
— А це означає, що я маю бути з тобою на кожному кроці? — запитав він, піднімаючись на лікоть, його очі світяться від жартівливого настрою.
— Звісно!— весело відповіла вона, розгладжуючи волосся. — Команда, яка готує млинці.
Після кількох хвилин жартів і фліртуючих обмінів словами, вони разом встали з ліжка. Макс обняв її ззаду, притискаючи до себе. Вона відчула, як тепло його тіла огортає її, і на її обличчі з’явилася усмішка.
— Ти знаєш — почав він, поки вони разом готували на кухні — я ніколи не думав, що зможу знайти когось, хто робитиме мій ранок таким особливим.
— А я ніколи не думала, що буду жити з хлопцем, як ти— промовила вона, спостерігаючи за ним, поки він перевертав млинці на сковороді. — Ти настільки неймовірний, що це навіть лякає.
— Лякає?— підняв він брову, грайливо дивлячись на неї.
— Ну, ти ж знаєш, як я зворушлива— усміхнулася вона, намагаючись виглядати серйозно, але не могла стримати сміх.
Вони сміялися, коли Макс виявив, що млинці підгоріли.
— Я думав, що ти мені покажеш, як це робиться! — зірвався він, підходячи до неї ближче.
— Це лише означає, що ти повинен займатися ними більше— знову розсмілася вона.
Врешті-решт вони сіли за стіл, смакуючи сніданок, насолоджуючись один одним. Єдність між ними зростала з кожним днем, і в повітрі відчувався аромат любові.
— Ти знаєш— почав Макс, коли вони обидва закінчили їсти, — я завжди думав, що кохання — це лише казки. Але з тобою це реально.
Евеліна зупинилася, її серце затремтіло від ніжності. — Я теж так думала, але тепер… Тепер я знаю, що це правда.
Вона поглянула на нього, і в його очах вона прочитала те, що й сама відчувала. Вони наблизилися, їхні губи торкнулися, і це був поцілунок, повний обіцянок і надій.
— Я кохаю тебе— тихо сказала вона, поки їхні губи залишалися близько один до одного.
— І я тебе кохаю— відповів Макс, погладжуючи її обличчя. — Ти — найкраще, що зі мною трапилося.
Вони знову поцілувалися, затягуючи один одного в світ, де існували лише вони двоє. Їхні поцілунки ставали все більш заповзятливими, і в цій простій миті вся невпевненість зникла.
— Це, напевно, мої найулюбленіші млинці,— прокоментував Макс, усміхаючись між поцілунками.
— Звісно, з тобою вони завжди будуть особливими — відповіла вона, не відводячи погляду від нього.
Того вечора, коли вечір спустився, вони сиділи на дивані, спостерігаючи фільм, але більше розмовляючи один з одним, обмінюючись поглядами, наповненими ніжністю. Вони обіймалися, загорнуті в ковдру, і їхні серця були сповнені любові, за яку боролися, якої боялися, але яку тепер визнали.
— Я вірю, що наше кохання витримає все — сказала Евеліна, спостерігаючи, як його очі світяться.
— З тобою я готовий на все — відповів Макс, притискаючи її до себе. — ми пройдемо через усе разом.
Вони поцілувалися знову, і в цей момент світ за межами їхньої кімнати зник. Лише їхня любов залишалася, яскрава, справжня, і готова до нових пригод. З кожним поцілунком, який вони обмінювалися, їхнє серце билося в унісон, в їхніх душах зароджувалася нова історія, сповнена мрій та надій.
От і прийшов кінець і цій історії, ця історія викликала у мені масу емоцій. Тепер я напевно зроблю перерву і не буду писати історії та і вмене ідей нема, до наступних зустрічей 🌌💫
Кінець
