Відбиток на серці - Sallattik

Теплий вечір заповнював місто, і я з нетерпінням чекала на зустріч із Крістіною. Вона завжди знала, як підняти настрій, і цього разу обіцяла показати мені новий бар у центрі. Відчиняючи двері, я вдихнула аромати коктейлів та чуючи веселу музику, відчувала, як енергія вечора наповнює мене.

–Евеліно, тут так класно! — вигукнула Крістіна, помахуючи мені з-за барної стійки. Я крокувала до неї, відчуваючи, як мій настрій піднімається з кожним кроком.

Після кількох коктейлів ми вирушили на танцпол, де музика затягувала нас у свій вир. Я, сміючись і танцюючи, на мить забула про Макса, про його посмішку, яка так довго переслідувала мене.

Але все змінилося, коли до мене підійшов чоловік. Він був високим, з темними кучерями, що спускалися на лоб, і жвавою усмішкою.

–Привіт, я Віктор. Ти тут одна? — спитав він, підставляючи своє обличчя до мене. Я відчула, як щось у мені затремтіло.

–Ні, я з подругою — відповіла я, намагаючись зберегти відстань. Його погляд видавав, що він не збирається відступати.

–Не переживай, я просто хочу познайомитися. Ти виглядаєш приголомшливо— продовжував він, нахиляючись ближче. Я відчула, як серце забилося швидше, але не від приємних відчуттів. Якась частина мене злякалася.

Крістіна, помітивши мій дискомфорт, кинула мені погляд і почала підходити ближче, але я вирішила сама впоратися з ситуацією.

–Дякую, але я не зацікавлена— промовила я, сподіваючись, що він зрозуміє натяк. Але Віктор не здавався.

–Давай, чому б тобі не провести час зі мною? Я можу показати тобі місто— сказав він, і я зрозуміла, що його компанія не викликала у мене жодного бажання.

–Я не впевнена, що це хороша ідея — відповіла я, намагаючись відійти.

–Чому? Ти, напевно, просто боїшся повеселитися— з насмішкою сказав він.

В цю мить я побачила, як до бару заходить Макс. Його вираз обличчя змінюється, коли він помічає мене в компанії Віктора. Я відчула, як всередині мене щось зворухнулося — чи то надія, чи то страх.

–Евеліно, все в порядку? — запитав Макс, підійшовши до нас, його голос звучав рішуче.

–Так, все добре– — намагалася запевнити я, але Віктор продовжував нав’язуватися.

–Ти не повіриш, але ми тут просто обговорюємо чудові можливості— відповів він, поглядаючи на Макса, наче провокуючи його.

–Ти не бачиш шо дівчина не зацікавлена в спілкуванні з тобою?— промовив Макс, його голос ставав холоднішим.

–Я просто намагаюся зробити вечір цікавішим для неї— зневажливо кинув Віктор, заливаючи нас обох усмішкою.

Крістіна підходила ближче, але я зловила її погляд і вона зрозуміла, що ситуація виходить з-під контролю. Я відчувала, як тривога сплітається з бажанням захистити себе.

–Не варто, Максе, давай просто підемо — прошепотіла я, але він не звернув уваги на мої слова.

–Можливо, тобі варто піти звідси, поки ти ще можеш— сказав Макс, напружуючи кулаки.

–А може, тобі варто відступити, перш ніж я тебе повалю?— відповів Віктор, його тон став загрозливим.

Між ними загорілося напруження, і я відчула, як серце прискорилося. Вони обидва були готові до сварки, а я знала, що це може закінчитися погано.

–Слухайте, хлопці, це не той вечір!—  я, викрикнула намагаючись втихомирити їх. Але мої слова пройшли повз.

Я кинулася до Макса, схопивши його за руку.

–Максе, будь ласка, підемо на вулицю! — тремтячим голосом сказала я, відчуваючи, як моє серце б’ється в ритмі паніки.

Він зупинився, поглянувши на мене, його вираз поступово м’якшав, але я знала, що напруга між ними ще не зникла.

–Добре, але я не залишу це так— промовив він, передаючи мені своє рішення.

Ми вийшли на вулицю, і я глибоко вдихнула свіже повітря, відчуваючи, як тиск зменшується. Я повернулася до Макса.

–Дякую, що прийшов — сказала я, але в моєму голосі відчувалася все ще тривога.

–Ти в порядку? Той виродок нічого тобі не зробив?— почав обдивлятися мене він, трохи зосереджено, але я помітила в його погляді більше, ніж просто занепокоєння.

–Я не знала, що він буде таким нав'язливим — зізналася я, намагаючись згладити ситуацію.

Макс зробив глибокий вдих і кивнув, потім промовив: –Не переживай, я завжди буду поруч, коли тобі це потрібно.

Ці слова торкнулися мене, але я не знала, як на це реагувати. Вечір лише починався, і я не могла заперечувати, що між нами з'являлися іскри.