Стерв'ятник - птах терплячий - Джеймс Хедлі Чейз
— Де міс Норман?
— Гадки не маю, сер, — байдуже відказав Шерборн.
Шалік люто зиркнув на нього:
— То дізнайся! Може, вона захворіла. Зателефонуй їй додому!
Задзеленчав телефон. Нетерплячим жестом Шалік наказав Шерборну відповісти.
Той підняв слухавку й чванливо мовив:
— Резиденція містера Шаліка, — настала пауза, а тоді асистент запитав уже позбавленим пихи голосом: — Хто? Що ви таке кажете?
Шалік люто зиркнув на Шерборна, але закляк, коли побачив, що асистент зблід, а його очі повняться тривогою.
— Зачекайте хвилинку.
— Хто там?
— Сержант Ґуд’ярд зі Спеціальної служби[13] хоче поговорити з вами, сер.
Чоловіки перезирнулися. Шалік одразу подумав про три небезпечні валютні транзакції, які він недавно здійснив, вивівши з Англії дев’ятсот тисяч фунтів. Невже Скотленд-Ярд щось про це рознюхав? Долоні єгиптянина спітніли.
Шалік вирівняв голос і, не глянувши на Шерборна, відповів:
— Скажи, нехай піднімається.
Через три хвилини, відчиняючи двері номера, Шерборн зустрів кремезного чоловіка з уважними очима, схожим на мухоловку ротом і потужною щелепою, подібною до носа корабля.
— Заходьте, сер, — Шерборн відступив убік. — Містер Шалік зараз прийме вас.
Сержант Ґуд’ярд увійшов до кімнати, подивився на Шерборна й підняв важкі брови.
— Привіт, Джордже... А я уже вважав, що ти помер.
— Ні, cep, — на обличчі Шерборна виступив піт.
— А шкода. Тримаєшся подалі від проблем?
— Так, сер.
Сержант Ґуд’ярд окинув приймальню критичним поглядом.
— А ти знайшов для себе хороше гніздечко, правда, Джордже? Дозволю собі припустити, що тут краще, ніж у Пентонвіллській в’язниці.
— Так, сер.
Шерборн прочинив двері Шалікового офісу.
Уважно придивившись до єгиптянина, Ґуд’ярд зайшов до кабінету, який вражав своєю розкішшю.
Шалік підвів погляд, розглядаючи офіцера поліції, що повільно підходив до його столу.
— Сержанте Ґуд’ярд?
— Так, сер.
Шалік вказав йому рукою на стілець.
— Сідайте, будь ласка, сержанте. Щось трапилося?
Ґуд’ярд вмостився на стільці й холодно зиркнув на Шаліка. Товстунові стало незатишно, як і всім винним людям під час поліційної перевірки, але вираз обличчя його не видав.
— Гадаю, міс Наталі Норман працює на вас?
Шалік здивовано кивнув.
— Саме так. Але сьогодні вранці вона не прийшла. З нею щось трапилося?
— Вона померла в суботу вночі, — відповів Ґуд’ярд спокійним, притаманним усім поліціянтам голосом. — Скоїла самогубство.
Шалік здригнувся: він страшенно боявся смерті. Товстун на кілька секунд закляк, а тоді його меткий жорстокий розум ожив. Кого він знайде їй на заміну? Хто тепер доглядатиме за ним? Те, що Наталі мертва, нічого не означало для єгиптянина. А ось те, що він останні три роки покладався на неї в питаннях організації соціального та ділового життя, означало багато.
— Мені прикро це чути, — Армо потягнувся за сигарою і замовк, щоб обрізати кінчик. — Чи відома причина?
«От сволота!» — подумав Ґуд’ярд, але на його обличчі не проявилося й крихти огиди.
— Саме тому я тут, сер. Сподівався, що причину мені скажете ви.
Шалік запалив сигару й випустив з рота запашний дим. Потім похитав головою.
— Мені шкода, але я взагалі нічого не знаю про міс Норман, нічогісінько. Я завжди вважав її чудовим працівником. Вона була поруч зі мною три роки, — він відкинувся на директорському кріслі й поглянув Ґуд’ярду прямо у вічі. — Я заклопотана людина, сержанте. Не можу дозволити собі проявляти інтерес до людей, які працюють на мене.
Ґуд’ярд намацав у кишені пальто маленький предмет, дістав його і поклав на білий записник перед Шаліком.
— Ви знаєте, що це, сер?
Шалік насупився, розглядаючи товсту канцелярську скріпку. Такими послуговуються, щоб з’єднувати важкі та об’ємні юридичні документи.
— Вочевидь, це канцелярська скріпка, — лаконічно відказав він. — Сержанте, сподіваюся, ви маєте серйозні підстави ставити такі запитання. Ви ж віднімаєте у мене час.
— Звісно, я маю підстави, — Шалікова уїдливість не порушила спокою Ґуд’ярда. — Здогадуюся, містере Шалік, що ви маєте справу з багатьма операціями, якими можуть цікавитися ваші конкуренти.
Шалікове обличчя закам’яніло.
— А хіба це має вас цікавити?
— Ні, сер, але могло б пояснити появу цього предмета тут, — Ґуд’ярд торкнувся до скріпки.
— Що ви маєте на увазі?
— Те, що на перший погляд скидається на скріпку, насправді є високочутливим мікрофоном. Володіти таким заборонено, й використовують його лише спеціальні служби. Інакше кажучи, сер, цей пристрій застосовують винятково для шпигунства.
Витріщаючись на скріпку, Шалік відчув, як кров холоне у його жилах.
— Не розумію... — протягнув, хвилюючись, він.
— Цю канцелярську скріпку знайшли у квартирі міс Норман, — пояснив Ґуд’ярд. — На щастя, детектив, який розслідує її смерть, виявився достатньо кмітливим, аби розпізнати призначення речі. Тому справу передали до Спеціальної служби. От я і тут.
Шалік облизав сухі губи.
— Я нічого не знаю про це.
— Ви бачили мікрофон раніше?
— Гадаю, ні... Та як я можу взагалі знати? — опанувавши напад паніки, Шалік махнув головою, показуючи на гору документів на столі, з’єднаних великими канцелярськими скріпками. Щоправда, жодна з них не була такою великою, як та, що лежала на блокноті. — Можливо... Не знаю.
— Для успішного використання мікрофона, — вів далі Ґуд’ярд, ховаючи пристрій у кишеню, — необхідний спеціальний магнітофон. Чи можу я оглянути стіл міс Норман?
— Звісно, — Шалік звівся на ноги й провів сержанта до кабінету Наталі. — Ось її стіл.
Ґуд’ярд швидко й ретельно все оглянув. Він також подивився в ящиках для зберігання документів та у шафі, де Наталі вішала пальто.
— Нічого... — він повернувся до Шаліка. — Чи є у вас причини вважати, що міс Норман могла шпигувати за вами?
— Жодних.
— Чи знаєте ви щось про її особисте життя? Як я розумію, з нею жив якийсь молодик. Люди з будинку бачили, як він заходив до квартири міс Норман. Ви знаєте, хто він?
На обличчі Шаліка відбилося щире здивування.
— Я заледве можу в це повірити... Але так і було, раз ви кажете. Ні, я нічогісінько не знаю про неї.
— Розслідування ще триватиме, сер. Я хотів би потім знову побачитися з вами.
— Ви завжди можете знайти мене тут.
Ґуд’ярд рушив до дверей, а тоді зупинився.
— Не знаю, чи ви в курсі, та ваш працівник Джордж Шерборн відсидів шість років за шахрайство.
На обличчі Шаліка не проявилося жодної емоції.