Стерв'ятник - птах терплячий - Джеймс Хедлі Чейз

— Трясця, а це що таке? — запитав Феннел, розглядаючи барабан.

— Лебідка, — пояснив Кен. — Ми їхатимемо дуже поганими дорогами, тож можемо застрягнути. Коли сильно дощить, шляхи у Драконових горах стають справжнім пеклом. Лебідка витягне нас і дасть змогу не зламати спин, — Кен показав на маленький якір, що лежав на дні «ленд-ровера»: — Бачиш цю штуку? Якщо застрягнемо, нам лишиться тільки зачепити за коріння дерева якір й увімкнути лебідку.

— Дороги будуть аж настільки поганими?

— Друзяко, ти й гадки не маєш, наскільки! У нас попереду ще та мандрівка.

Феннел насупився:

— А іншим двом дістався легший шлях. Полетять, еге ж?

— Я не дуже впевнений щодо цього. Якщо один із гвинтів відпаде, вони сядуть у джунглях. А там уже почнуться веселощі. Як на мене, у цій країні краще їздити, ніж літати.

— Бос... — Джо досі всміхався, хоча йому й було незатишно у Феннеловій присутності. Він стягнув брезент із довгого столу на козлах, що стояв неподалік від «ленд-ровера». — Хочете перевірити ці речі?

Чоловіки підійшли до розкладеного обладнання. Там стояли чотири каністри для води, ще п’ять — для пального, чотири спальні мішки, чотири потужні кишенькові ліхтарики із запасними батареями, дві шестифутові сталеві перфоровані стрічки, аби виповзати з бруду, розбірний намет, два дерев’яні ящики та велика картонна коробка.

— Якщо пощастить, то, за моїми підрахунками, нам знадобиться чотири або п’ять днів для здійснення операції, — сказав Кен, поплескавши по дерев’яних ящиках. — У нас достатньо їжі в консервах, аби не пропасти за цей час, — тоді він торкнувся картонної коробки: — А тут випивка: чотири пляшки шотландського віскі, дві пляшки джину і двадцять чотири кварти пива. У мене є «Спрінґфілд» дванадцятого калібру й патрони двадцять другого. Там, куди ми прямуємо, багацько дичини. Любиш цесарок? Антилоп? Куштував коли-небудь підсмажений на маленькому вогні окіст імпали із соусом чилі? — він усміхнувся й закотив очі. — Це надзвичайно!

— А що там з медикаментами? — поцікавився Феннел.

— У «ленд-ровері» є повна аптечка. Я колись проходив курси першої допомоги на сафарі. Можу дати раду всьому: від укусу змії до зламаної ноги.

— Здається, ти подбав абсолютно про все, — Феннел запалив цигарку й випустив дим через ніздрі. — Тобто нам треба взяти тільки свої речі?

— Так, мандруватимемо порожняком. Потрібен лише змінний одяг.

— У мене ще є сумка з інструментами, — Феннел притулився спиною до «ленд-ровера». — Вона важка, але я без неї не обійдуся.

— Отже, доведеться тягнути і її.

Феннел схилив голову набік.

— Але ж ми їдемо, хіба ні?

— Можливо, певну частину шляху доведеться долати пішки. Навіть із лебідкою можемо застрягнути по дорозі до Каленберґового маєтку. А якщо так трапиться, доведеться брести на своїх двох.

— А чому б нам не взяти із собою нігера?

— Слухай, друзяко, ти це облиш, — лице Кена посерйознішало. — Ніхто тут нікого не називає нігерами. Ми кажемо «місцеве населення». Банту, неєвропейці... але не нігери.

— Блядь, та кого це гребе?

— Мене. І якщо ти хочеш, щоб ми з тобою ладнали, то маєш стежити за язиком.

Феннел завагався, а тоді знизав плечима:

— Добре, добре, то як? Чому б не взяти представника місцевого населення, банту чи неєвропейського покидька разом із нами, аби він ніс цю бісову сумку?

Кен зиркнув на бандита з відвертою неприязню.

— Ні. Повернувшись, він усе розбазікає. У мене є друг, з яким ми зустрінемося в таборі біля Мейнвілля, — він працював зі мною ще в мисливському заповіднику. Він піде разом з нами. Цей друг із племені кікую, чудовий слідопит. Без нього ми нізащо не дістанемося, куди треба. Зараз він у Каленберґовому маєтку, рознюхує, як пройти повз охорону. Дозволь зауважити, що той маєток охороняють триста зулусів. Та я закладаюся, що коли ми зустрінемося в Мейнвіллі, мій друг знайде спосіб їх обійти. Але зарубай собі на носі: він не нестиме нічиїх речей, окрім своїх.

Примружившись, Феннел зиркнув крізь цигарковий дим на Кена.

— Він що, чорнопикий?

— Він із племені кікую, значить, його шкіра — не біла.

— Кажеш, друг?

— Один із моїх найкращих друзів, — Кен кинув важкий погляд на Феннела. — Якщо тобі так складно в це повірити, давай дещо поясню. Банту — збіса надійні друзі, якщо роззнайомишся з ними, а ще вони збіса хороші люди.

Феннел знизав плечима.

— Це твоя країна, не моя. Може, повернемося до готелю? Від цього клятого дощу мене мучить спрага.

— Повертайся сам. Мені ще потрібно перевірити обладнання й завантажити його у машину. Може, повечеряємо разом? Біля готелю є хороший ресторан. Можемо обговорити всі важливі питання. А вирушити можемо завтра.

— Ну, давай. Тоді ще здибаємося, — Феннел вийшов із гаража і попрямував до готелю.

Насупившись, Кен спостерігав, як його супутник іде геть. А тоді знизав плечима й підійшов до Сема Джефферсона, що саме колупався в «понтіаку».

Ресторан «Шах і мат» належав до готельного комплексу «Ренд Інтернешнл». Уся команда зібралася там близько половини дев’ятої. Скориставшись правом спізнитися, Ґея прибула останньою, вбрана у бавовняну сукню лимонного кольору. Погляди всіх чоловіків ресторану були прикуті до неї — з таким бажанням дивляться лише на по-справжньому красивих жінок.

Коли Ґея сідала на стілець, Феннел зиркнув на неї й відчув, як піт стікає по його округлому обличчі. Він знав багатьох жінок, але ніхто не міг дорівнятися до Ґеї. Лью охопило таке сильне бажання, що він навмисне кинув серветку, аби мати змогу нахилитися й підняти її, водночас прибравши з обличчя вираз дикої жаги.

— Ну гаразд, чим пригощатимемося? — запитав Ґеррі.

Усі були дуже голодними, тому обрали пательню з морепродуктами, паніровану телятину й картоплю фрі.

— Як там справи? — запитав Ґеррі у Кена. Пілот вже зауважив Феннелову напруженість. Зиркнувши на розпашіле обличчя бандита, Едвардс відвів погляд.

— Усе під контролем, все організовано. Якщо ви двоє не проти, можемо вирушати вже завтра.

— Чому б і ні? — Ґеррі глянув на Ґею, і та кивнула у відповідь.

— Чим швидше вирушимо, тим легше нам буде. Почався сезон дощів. Є ймовірність, що зливи ще не сягнули Драконових гір, але якщо це так, то на нас із Феннелом чекає нелегка мандрівка.