Стерв'ятник - птах терплячий - Джеймс Хедлі Чейз
Перш ніж заснути, жінка подумки зав’язала вузлик — потрібно сконтактувати з Бернеттом. Не заважаючи Сліпові спати, жінка із самого ранку рушила до готелю «Королівські вежі».
Вона швиденько поскладала Шалікову пошту на його столі, залишила записку з переліком справ на день, а тоді повернулась до свого кабінету.
Наталі знала, що просто зараз Шаліка голить і одягає ненависний їй Шерборн. Вона завагалася лише на мить, а тоді зателефонувала до Національного банку Наталю.
Її негайно з’єднали з Чарльзом Бернеттом, якого Сліп по телефону вже попередив, на що сподіватися.
— Звісно, міс Норман. Буду радий зустрітися з вами знову. Коли вам буде зручно?
— О 13:15 у вашому офісі, — відповіла Наталі.
— Чекатиму на вас.
Коли вона прийшла, Бернетт привітав її, як добрий дядечко. Наталі без вагань сказала, що їй потрібна тисяча фунтів.
— Сума велика, — зауважив Бернетт, розглядаючи свої рожеві нігті, — але можлива, — він підвів погляд, і його очі більше не здавалися добрими. — Ви розумна жінка, міс Норман. Пояснювати вам деталі, гадаю, не потрібно. Ви хочете грошей — а я хочу інформацію щодо діяльності містера Шаліка, яка матиме хоча б якийсь стосунок до містера Макса Каленберґа з Наталю.
Наталі заціпеніла.
Упродовж останніх кількох днів вона дізналася з нотаток на Шаліковому столі та його розмови із Шерборном, що готується якась операція, пов’язана з чоловіком, котрого звати Макс Каленберґ, — донині це ім’я нічого для неї не означало.
Усю приватну кореспонденцію Шаліка друкував Шерборн. Обов’язки Наталі — організовувати Шаліку зустрічі, обіди й вечері, грати роль офіціантки на його вечірках із коктейлями, а також дбати ще про сотню особистих дрібниць, які роблять життя боса легким і приємним.
— Боюся, що не зможу бути корисною, — перелякано сказала вона. — Я зовсім не займаюся діловим життям містера Шаліка, але точно знаю: відбувається щось, пов’язане з чоловіком на прізвище Каленберґ.
Бернетт усміхнувся.
— Я можу вам допомогти, міс Норман. Ваше завдання буде абсурдно простим. Дозвольте, я поясню...
Двадцять хвилин потому вона взяла з рук банкіра наготовлений заздалегідь пластиковий пакет, у якому лежали мініатюрний магнітофон, шість бобін магнітної стрічки та незвичайний мікрофон для підслуховування.
— Міс Норман, якість записів, звісно ж, вплине на суму грошей, яку я вам заплачу. Однак якщо вам терміново потрібна тисяча фунтів, а ваша інформація виявиться цікавою, я знайду для вас ці гроші.
Тепер, через вісім днів, він прийшов до неї у квартиру. Багряне обличчя розтягнулося в посмішці, а криваво-червона гвоздика у петлиці була символом статусу.
— Моя люба міс Норман, чому така терміновість?
Останні три дні мікрофон Бернетта справно все підслуховував.
І ось уже вісім діб Сліп спить із нею, занурюючи її у світ соковитого еротизму. Вона пообіцяла йому гроші, а він готовий прислужувати їй, нагадуючи собі, що уночі всі кішки сірі.
— Маю інформацію стосовно містера Каленберґа. Гадаю, ви б хотіли її почути, — мовила Наталі. Через випите віскі вона почувалася тепер безтурботно, а голова просвітліла.
— Чудово, — Бернетт перекинув ліву товсту ногу на не тоншу праву. — Мені б хотілося почути її.
— Містер Шалік планує викрасти у містера Каленберґа перстень Борджіа, — сказала Наталі. — У мене є три записи з подробицями операції та учасниками.
— Перстень Борджіа? — здивувався Бернетт. — То йому потрібно саме це? Мої вітання, міс Норман! Увімкніть записи.
Вона похитала головою.
— Я хочу отримати тисячу фунтів десятифунтовими купюрами, перш ніж ви прослухаєте записи, містере Бернетт.
Його посмішка заклякла.
— Ні, міс Норман, так не піде. Звідки я знаю, що ви взагалі маєте ці записи? Мушу їх почути... Будьмо розсудливими.
Вона заздалегідь вставила бобіну із записом у магнітофон, тож дозволила банкіру послухати перші три хвилини розмови між Шаліком та Ґеррі Едвардсом. А коли Шалік сказав: «Вам це пояснять сьогодні увечері. Ви будете не самі. Ризики й відповідальність ми розділимо», — Наталі натиснула на кнопку «стоп».
— Але поки не було жодного слова про містера Каленберґа, — зауважив Бернетт, жадібно витріщаючись на магнітофон.
— Коли принесете гроші, почуєте все решта, але не раніше.
Вони подивились одне одному у вічі, й банкір зрозумів, що переконати Наталі не вдасться. Він звівся на ноги, нагадавши собі, що тисяча фунтів означає для Макса Каленберґа не більше, ніж один пенні для англійського прем’єр-міністра.
Дві години потому, змирившись із тим, що його суботнє пообідня зіпсовано, Бернетт повернувся із грішми. Він слухав записи, і його товсте багряне обличчя ставало дедалі зосередженішим. Дуже швидко чоловік збагнув, що купує ці записи надзвичайно дешево.
— Чудово, міс Норман!— сказав він, коли вона вимкнула останню плівку. — Справді чудово. Ви повністю відробили свій гонорар. Якщо можете роздобути ще якусь подібну інформацію, я добре за неї заплачу.
— Іншого разу не буде, — сказала Наталі. Бернетта вразив вираз абсолютної огиди до себе на її блідому обличчі. Вона вдарила банкіра магнітофоном. — Заберіть це!
— Зараз, міс Норман...
— Заберіть це! Заберіть! — кричала вона. Побоюючись істеричної сцени, Бернетт схопив магнітофон і три плівки, а тоді квапливо втік. Тільки спускаючись ліфтом, зрозумів, що жінка не повернула дорогого мікрофона для підслуховування. Подумав було, чи не повернутися за ним, але пригадав її божевільне обличчя та дикий погляд, і тут же відмовився від ідеї. Вирішив, що забере техніку після вихідних, коли Наталі заспокоїться.
Три години потому до квартири повернувся Сліп. Він уже зв’язався з Бернеттом, який повідомив, що гроші чекають на нього.
Тішачись думкою, що зможе заграбастати стільки грошей, Сліп призначив одній дівці побачення в «Пивниці Біллі Вокера», яка колись була елегантним рестораном. Звідти вони підуть у клуб на Кінґз-роуд, а потім — до її ліжка.
Із Наталі покінчено. З тисячею фунтів у кишені та його навичками Дублін стане для нього чудовою місциною.
Коли молодик увійшов до квартири, його трохи збентежило, що абсолютно бліда Наталі сиділа на дивані, тремтіла і плакала.
— Що в біса трапилося? — запитав він, думаючи лише про те, яка ж вона бридка.
— Я роздобула гроші, Сліпе...
Він зайшов до кімнати.
— Роздобула? А чому ж тоді сидиш така похмура? Ти мала б радіти!
— Юда не
