Вітчим для падчерки - Віта Кросс
- Ох бідний містер Флаффер, - руки сестри схопили кота і полюбовно притиснули його до пишних грудей, - ти замерз, мій солодкий? Зараз я тебе рушником укутаю, молоком напою, бідний мій ...
Медовий голос Дженні затих, залишаючись в кімнаті, поки я пробивала собі шлях назад.
Хто б мене зараз в рушник укутав і зігрів?
"А тебе б я балував" - в пам'яті мимоволі спливли слова містера Мітчелла і мені чомусь захотілося, щоб тією людиною, хто міг би зараз про мене подбати був саме він.
Дурна Еллі. Він буде піклуватися про твою мачусі, а не про тебе. І досить думати про неналежне.
Добравшись до нижньої гілки, я зістрибнула і ... вишенькою на торті сьогоднішнього лазіння по дереву стало епічне падіння на дупу прямо в бруд. Діііідько.
- Ну ти даєш! - все той же набридливий голос, який відволікав мене протягом всієї рятувальної операції, пролунав тепер зовсім близько.
Я підвела голову, паралельно встаючи з землі і витираючи руки об все одно вже брудні джинси.
Смутно знайоме обличчя виражало почуття жалості і ледь приховувало посмішку.
- Смішно тобі, так? - не стрималася я і відправилася вгору по сходах.
- Взагалі-то ні, - відповідь прилетіла ззаду, - я прямо вболівав за тебе, поки ти проробляла весь цей шлях туди і назад.
- А мені здається ти просто знущався, - напевно я виглядала не зовсім по дорослому в цей момент, але мені було начхати. Я страшенно замерзла і відчувала себе справжньою свинею.
- Навіть не думав. Ти Еллі?
Піднявшись до дверей я обернулася. Хлопець саме наздогнав мене і став поруч, закриваючи парасолькою від дощу. Світле волосся, зелені очі і солодка посмішка. Чорт, це ж хлопець Дженні.
- Я Ноа, - на підтвердження моєї здогадки, посміхнулася мрія половини дівчат нашого університету.
- Приємно познайомитися, - без ентузіазму відповіла я. Завтра весь універ знатиме про моє падіння. А якщо він зробив фотки так взагалі хоч в іншу країну переїжджай. - Відкрий будь ласка двері, у мене руки брудні.
Чоловіча рука слухняно опустилася на ручку і штовхнула двері вперед.
- Дякую. Дженні нагорі.
- Я вже зрозумів. Може тобі допомогти чимось?
Зелені очі прискіпливо пробіглися по моєму одязі, з якої лило як з Ніагарського водоспаду.
- Не треба, Дякую. Краще допоможи Дженні позалицятися замістером Флаффером.
Хлопець широко посміхнувся і склав парасольку, щоб повісити її на вішалку.
- Гаразд. Побачимося.
- Угу. Побачимося.
Простеживши поглядом за хлопцем, що підіймався по сходах, я знову звернула свій погляд на забруднені джинси. Ох. Свинка Пеппа після стрибків по калюжах відпочиває.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно