Вітчим для падчерки - Віта Кросс

Глава 12. Елізабет

- Слухай, Кел, я передумала, давай все-таки сходимо на вечірку до Ханта, - утримуючи телефон вухом, я поправляю футболку, що з’їхала з плеча.

Дженні якраз довезла мене до ранкового місця висадки та покотила далі, а мені було несила чекати зустрічі з подругами, тому набрала їх зараз, поки перестрибувала калюжі.

 - Ти серйозно? - здивувалася Келлі, - А як же наш непохитний протест проти цих «будинків розпусти і алкороздору»?

Я посміхнулася. Тейт завжди знущалася над нашим із Келлі самотнім способом життя і жартома називала всі вечірки будинками алкороздору і розпусти.

 - Так. Хочу повеселитися. Давненько ми нікуди не вибиралися.

 - Ну добре. Давай тоді сьогодні все обговоримо. Це ж тепер треба плаття більш-менш пристойне підібрати. І тобі, до речі теж.

 - Підберемо. Ми повинні виглядати бездоганно.

 - Та ти й так бездоганна, - весело гримить прямо над моїм правим вухом.

Я здригаюся і помічаю "няшика", крокуючого поруч. Скидаю виклик.

 - Спасибі, Ноа, - посміхаюся у відповідь, - але думаю ти злегка переплутав сестру. Дженні вже повинна чекати тебе біля університету.

 - Нікого я не переплутав. Захотілося побажати тобі доброго ранку ось і підійшов.

Ми якраз згорнули на доріжку до парадного входу, де вже юрмився народ, обговорюючи ранкові новини. І я відчуваю ми зараз підкинемо їм ще одну, з'явившись разом.

 - Доброго ранку, - швидко відповіла я, збираючись ретируватися, - і хорошого дня.

 - Стій, - схопивши мене за лікоть, хлопець утримав від втечі, а я вже відчувала на нас погляди горгон, готових розтерзати за те, що з ним поруч я, а не хтось інший , - так ти прийдеш на вечірку, Еллі? Якщо зібралися вибирати плаття. Не передумаєш?

Оцінивши ситуацію біля входу і піймавши на собі як мінімум три десятка очманілий очей, включаючи Келлі і Тейт я обережно вибралася з його захвату.

 - Ще не знаю, але ми розглядаємо цей варіант. Можливо. Тільки не кажи будь ласка Дженні, - я з благанням поглянула в приторно симпатичне обличчя біленького з Бекстріт Бойс, ось кого він мені нагадував, і зловила його розуміючий погляд.

 - Добре. Буду радий тебе побачити там.

Вдячно посміхнувшись, я під обстрілом граду нерозуміючих поглядів пішла до подруг. Вони схопили мене під лікті і буквально витягли всередину, рятуючи від розгніваних горгон.

Я в двох словах розповіла дівчатам про наше вчорашнє знайомство і ті задоволені новинами з перших вуст вирушили на пари.

Я думала Дженні мене вб'є на якій-небудь перерві, але ні. Ані її, ні її вірнопідданих блондинок. Штиль. Тільки деякі одногрупниці підходили і цікавилися як мені вдалося привернути увагу Ноа.

Боги, я їх не розуміла. Ну так, симпатичний хлопець, милий до оскоми на зубах і начебто навіть нормальний, без мажорських загонів, але ось так сходити по ньому з розуму - мені це не зрозуміло.  

Після пар ми з дівчатами вирушили в один з бутиків, в якому працювала сестра Келлі. Вона бувало позичала їй сукні на свій страх і ризик. Правда до честі Келлі, та жодного разу ще не підвела старшу сестру і завжди повертала речі в ідеальному стані. Поки що Аліса не попалася, і я сподіваюся, що так і залишиться, адже це протизаконно і можна потрапити на велику суму грошей, якщо не дай Бог з дизайнерським нарядом що-небудь трапиться.

 - Як вам це червоне? - Келлі вийшла до нас з примірочної, демонструючи досить короткий відріз тканини, щільно оповитий навколо її талії. Ані бретелей, ні прикрас.

- Тобі личить, - чесно відповіла я.

Сукня хоч і виглядала досить просто, але привертала увагу до ідеальної фігури подруги.

 - Вау, крихітко, та тебе все хлопці слюнями заллють, - Тейт як завжди в своїй манері поставила жирну крапку.

 - А тепер твоя черга Ліззі, - зірвавши з вішалки сніжно білу сукню, Келлі тицьнула мені її в руки, - марш міряти.

 - З глузду з'їхала, - покрутивши біля скроні, я подивилася на цифру на ціннику, а потім повернула її подрузі, - я собі в житті не дозволю плаття за таку суму.

 - А купувати і не треба. Я поговорю з сестрою, вона позичить і тобі.

Аргумент звичайно вагомий, але брати на себе такий ризик дуже небезпечно. Якщо не дай Бог посаджу пляму, то вивести її з кристально білої тканини буде нереально складно. Тим самим я підкладу свиню Алісі, а потім і сама не буду знати як виплутатися з надзвичайного боргу.

 - Ні, - заперечливо хитнувши головою, я простягнула плаття назад, - я так не можу. Станеться щось я потім собі не пробачу, і в очі Алісі дивитися не зможу. А другу роботу просто не потягну.

 - Так, досить відмовлятися, - скомандувала Тейт. Ось же зрадниця. Вічно ці двоє як заспівають проти мене, - Коли ти в останній раз розважалася? Дуй давай в примірочну. Я вже не пам'ятаю як твоя талія виглядає. Ховаєш її під своїми футболками - мішками, що і не видно принад.

Мене буквально силою заштовхнули в примірочну. Я видихнула, і покосившись на плаття все ж вирішила приміряти. Від цього у мене не убуде, дівчат хоча б порадую.

 - Слуууухайте, новина дня, - за дверцятами пролунав голос Тейт, - Ноа кинув твою видру сестричку.

 - З чого ти взяла? - запитала я, стягуючи через голову футболку.

 - В інстаграмі Дженні пост виклала з одою, присвяченою няшику. Який він козел, мудак і бабій. Прикиньте.

 - Ну, значить він не такий вже й сліпий, - зробила висновок я, відправляючи ліфчик на гачок, - З Дженні тільки такий же розумово відсталий може проводити час. Нормальної людини на довго не вистачить.

 - А може він через тебе її перекинув? - припустила Келлі, викликаючи у мене сміх.

 - Знущаєшся, так?

 - Ні, чому? Він сам сьогодні до тебе підійшов на вулиці. Раптом ти йому більше сподобалася?

 - Маячня, - я фиркнула, позбавляючись від джинсів і нарешті обережно надягаючи на себе білий обтягуючий футляр.

 - А він тобі як, Ліз, ну чисто теоретично?