Вітчим для падчерки - Віта Кросс

9

Глава 9. Кевін

Дивно, що Еліза не присвятила дочок в те, що наш шлюб чиста формальність. Якби не дід, я б навряд чи пішов на подібне. Стародавні методи, які по суті не мають ніякого підкріплення. Швидше за все Мітчелл старший вирішив таким чином просто прилаштувати мене і звалити на шию сім'ю, тому що занадто добре мене знає. Як і те, що одружуватися не входило в мої плани зовсім ніколи. Ось і знайшов вихід. Хочеш онук компанію? Обзаведися ще і сім'єю. Щасливий бонус. Тільки чи щасливий? Еліза змогла замилити ввічливістю очі моєму дідові, але мене так просто не проймеш.  

Я не дарма вирішив познайомитися ближче з нею і її сім'єю, щоб мати уявлення про те, як поводиться ця жінка поза офісом. І поки те, що я бачу мені не особливо подобається. Щось в ній є таке, що вселяє недовіру. Я поки не зрозумів з чим це пов'язано, але обов'язково придивлюся краще.

 - Дякую, ви теж містере Мітчелл, - тонкий і ледь помітний голос Елізабет вириває мене з роздумів і дивує сильніше, ніж якби зараз на машину звалився літак.

Чорт, у них з мачухою навіть імена схожі. Але наскільки ці двоє різні.

Дівча сказала, що я гарний? Серйозно?

Окочую здивованим поглядом крихітку Ель, як я називав її про себе з того самого моменту, як з її легкої руки моє волосся відчуло що означає бути утопленими в дешевому алкоголі.

Мініатюрна постать у поношеній футболці і вільних джинсах прямо-таки влипла в оббивку двері і дивиться на мене очима морського котика. Вони такі ж великі і темні, а ще вона часто мружиться, немов намагається роздивитися краще.

 - Ти вважаєш мене гарним, Елізабет? - питаю не тому що сумніваюся в власної зовнішності. Мені однозначно приносить задоволення спостерігати за тим, як наливаються фарбою бліді щоки.

 - А то ви не знаєте.  

А ще мені дуже подобається її гострий язик, який коли ніколи дає про себе знати, прориваючись крізь пелену збентеження і вихованості.

 - Не знаю. Давай по - чесному. Я скажу що мені подобається в тобі, а ти зробиш те ж саме, але по відношенню до мене. Йде? Як ніяк, ми скоро станемо родиною і корисно буде дізнатися один одного краще.

Майбутня гра пробуджує азарт. Крихітка Ель прикушує пухку губу і недовірливо дивиться мені прямо в очі. Не знаю чому, але її відкриті погляди і поведінка заставляють кров кипіти.

Буде злочином, якщо я скажу, що хочу власну майбутню пасербицю? Напевно, всьому виною те, що вона зірвала мені приємне проведення часу з красунею Менді. Уже зараз майстриня брюнетка повинна була як мінімум працювати ротом в готельному номері, а як максимум кричати і верещати, поки б я несамовито брав її. Швидше за все саме те, що я налаштувався на якісний секс і не отримав його зараз в роті збирається слина від одного виду трикутного декольте дівчини.

 - Гаразд, - погоджується вона.

 - Отже. Мені подобається, що ти ані краплі не схожа на свою мачуху і сестру. Ви немов перебуваєте за різних берегах ріки. Я поки ще погано вас вивчив, але будь у мене така донька, як Дженні, я б однозначно шмагав її кожен день.

 

 - А мене?

І тебе шмагав би, маленька, але тільки по-іншому. Але вголос говорю інше:

 - А тебе хочеться балувати.

І це теж правда. Коли Елізабет попросила віддати їй старий телефон сестри, мені чомусь захотілося подарувати їй новий. Навіть на сайт заліз, коли їхав від них і всю дорогу моделі смартфонів переглядав, обдумуючи який би їй сподобався, але в кінцевому підсумку подумав, що це буде занадто рано для першого дня знайомства. А зараз побачивши рожеві вуха від старого чохла телефону, що стирчать з її сумки, це бажання з'явилося знову.

 - А мені подобаються ваші очі, - зізнається дівчинка. - Вони здаються холодними і чужими, але щось в них є таке, від чого хочеться в них дивитися не відриваючись.

Помічаю, як під ребрами проноситься легкий трепіт від її слів. Я чув різні компліменти. Про свою мужність, відмінні ділові якості як бізнесмена, компліменти на адресу того який я чудовий коханець, і багато всякого іншого безглуздого лайна, за яким стояло бажання прислужитися. У словах крихітки ж звучала щирість і це підкупляло.

 - А ще у вас красиві вії, - на милому обличчі розпливається ніжна посмішка вперше за всю дорогу, примушуючи мене теж посміхнутися.

 - Я ж в свою чергу впевнений, що у тебе приголомшлива фігура, яку ти чогось ховаєш за мішкуватим одягом.

- Я ношу те, що мені зручно, - знизує крихкими плечима, а потім кидає погляд мені за спину і зітхає, як мені здається не зовсім радісно, ​​- приїхали.

Серйозно? Я й не помітив, як проїхали ворота її будинку.

 - Спасибі, що підвезли, містере Мітчелл. Рада була з вами познайомитися трохи ближче.

Я б з тобою ще ближче познайомився, крихітко, але ...

 - Я теж радий, Елізабет. На все добре.

Дівча дарує мені скромну посмішку і вискочивши на вулицю, зсутулившись під лютими краплями дощу, мчить в будинок.

Простеживши за тим, як струнка постать зникла в будинку, на секунду затримавшись в дверному отворі, я роблю нарешті те, що мучило мене всю дорогу. Поправляю рукою брюки і відкинувшись на кріслі потираю пальцями вилиці.

 - В офіс, Тейлоре.

Водій слухняно заводить автомобіль, і ми від'їжджаємо від будинку Вудс. Хм, Кев, хотіти свою ж пасербицю - це верх абсурду. Нам незабаром жити під одним дахом і потрібно терміново щось вирішувати із стояком, який з'являється кожного разу, варто їй опинитися поруч. Сподіваюся, це тимчасова побічна реакція, і дуже скоро це пройде.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно