Коли ти прийшов, я подорослішала - Анастасія Бойд
– Якщо він заслуговує на премію за свою працю, то чому ні? - відчужено спитала я.
– Тому що він використав доньку свого начальника, трясця його мамі! Просто пограв з нею, наче з лялькою! Це огидно і підступно. Твій батько йому довіряв! Невже не зрозуміло?
З сусідньої кімнати почувся плач Назарчика, і Алька, приречено зітхнувши побігла до сина. Я заплющила очі від полегшення, що нарешті залишилася сама. Колись стане легше, і навіть байдуже... Але не сьогодні. Сон був неспокійним. Мучили жахи, прискорене серцебиття, постійні пробудження, нудота... Я навіть накрутила себе, що вже вагітна.
Друзі! Перш за все, хочу вибачитися за довгу перерву у публікації оновлень. Так вийшло, що мій ритм життя загнав мене у серйозні проблеми зі здоров'ям, і писати не було ані моральних сил, ані фізичних. Зараз все ще не надто налагодилося, але з'явилося головне – насичений сюжет в голові і бажання його писати. Але все це відбудеться у наступній книзі, яку я зараз готую – не так активно, як хотілося б, але намагаюся набрати темп. Не хвилюйтеся, це буде історія Нелі і Алеса 2 роки потому – велика і насичена, з лайтовою детективною лінією і дрібкою трилера. А в цьому оповіданні залишилося кілька розділів та епілог (сподіваюся, інтригуючий), і воно не буде завершено, поки продовження не стартує. Зробити все однією великою книгою я не можу, бо вони різні за тегами і сенсом, а також буде важко цій занедбаній розповіді відновити рейтинг, рекламувати, тощо. Отже, поки що я просто працюватиму по своїх силах і можливостях, і не розпочну нову книгу, поки в ній не накопичиться достатньо об'єму для регулярних оновлень. Сподіваюся на ваше розуміння. Дякую всім, хто чекає і залишається зі мною ❤️
