За межами кохання - Тетяна Калинова
Вранці ми попрощались з батьками і відправили їх в весільну подорож. Кевін , на прохання Браяна , обіцяв за мною приглядати.
Поки Кевін збирався до універу, я швидко викликала таксі і поїхала. Не хочу їхати з ним, хоч він і обіцяв батькові. Не можу зрозуміти, чому він прийшов вночі до мене, а не до своєї подружки.
Та в університеті, на перерві , коли я виходила з туалету, біля дверей мене чекав зведений брат. Він заштовхнув мене назад до туалету і зачинивши двері на засов, притис до стіни і навис зверху.
- Що ти робиш? Ти що хворий?
- Щоб це було вперше і востаннє. - шипить в обличчя. - Якщо я сказав, що ти їдеш зі мною, значить , ти їдеш зі мною. Затямила?
- Я не збираюсь тебе слухатись. - він опускається ближче до мого обличчя і проводить носом по скроні. Відчуваю, як в мене починає скажено стукати серце. - Відпусти.
- Я тебе попередив. Краще будь слухняною дівчинкою, інакше пошкодуєш. - в туалет починають стукати. Дідько. Якщо нас тут хтось побачить, ще почнуть говорити , що я прямо в університеті, в туалеті , займалась хто зна чим з зведеним братом... Мені ще такого не вистачає. І так весь універ про мене пліткує.
- Хто там? В вас все добре? - в мене розширюються очі від жаху. Це декан мого факультету. Кевін теж нервує, але мене не відпускає. Показує жестами, щоб я відповідала.
- Це я , Кетрін , місіс Стівенс. У мене просто... - швидко придумую відмазку, та нічого в голову не приходить. Кевін киває головою, щоб я сказала хоч щось. - в мене просто... критичні дні почались. - Дідько. Кривлюсь і прикриваю очі. Відчуваю як палають мої щоки. Кевін посміхається і показує великий палець.
- Кеті, можливо тобі потрібна допомога, в тебе ... все є? - та що ж це таке? Залиште вже мене в спокої.
- Ні. Дякую місіс Стівенс, все добре. Просто ... Просто мені потрібно , ще кілька хвилин.
- Так дівчатка, ідіть в інший туалет. - чую з коридору. Ну нарешті.
- Молодець мала. - посміхається Кевін. Цілує мене в чоло і виглянувши в коридор, швидко виходить. Хух. Пронесло.
Через хвилинку після Кевіна , виходжу з туалету і йду в свою аудиторію на наступну пару.
- Ти де так довго була? Я вже думала, що придурок Ітан знов щось тобі зробив. - запитує Дейзі.
- Все добре. Просто декого зустріла і поговорили кілька хвилин.
- Ти знаєш , що Кевін з Мінді здається остаточно розійшлись? - шепоче подруга.
- Вперше чую. Вони разом були на весіллі наших батьків.
- Я на перерві чула, як Мінді розмовляла з подругою і скаржилась, що вчора саме на весіллі , Кевін сказав їй, що між ними все скінчено. - щось я вже нічого не розумію... Вони ж вчора обіймались і він її цілував...
- Можливо це якась помилка, або ти не так щось зрозуміла?
- Я сама все чула, Кеті. А кажу тобі це, щоб ти була готова. Міранда , ще те стерво і вона може відіграватись на тобі, ви ж вже типу родичі. Йому ж вона нічого не зробить , а от тобі може.
Нашу розмову припинив викладач, який зайшов в аудиторію. Пара почалась. Я ніяк не могла сконцентруватись на навчанні. Все намагалась скласти картинку вчорашнього вечора. Виходить вони посварились, чи просто розійшлись, Кевін через це напився і прийшов до мене, щоб я його ... Заспокоїла? Ну звісно. Я ж тут типу місцева повія. Смішно! Повія , яка ще в свої 19 років , навіть толком не цілувалась ні з ким. Не думаю, що Мінді може мені щось зробити, хоча добре, що я тоді знайшла роботу і все-таки не пішла до черлідирів в команду . Та виявилось, що я її недооцінила...
На великій перерві , ми з Дейзі пішли до їдальні. Я як завжди , в першу чергу , дивлюсь на стіл еліти універу і знаходжу поглядом Кевіна. Поки залипаю на звединого брата , не помічаю , як до мене підходять Мінді і її посіпака Алекса. Одна сильно штовхає мене плечем , а інша вивертає на мою сукню тацю з їжею. Всі студенти , які зараз присутні в їдальні, різко притихли і чекають , що буде далі. Боковим зором помічаю , що Кевін піднявся з свого місця , але теж чогось чекає.