За межами кохання - Тетяна Калинова
- Ходімо в будинок. Ти тремтиш. Замерзла? - ну взагалі-то, мені навіть дуже спекотно, але я не буду йому цього пояснювати. Кевін обіймає мене за талію і ми йдемо в будинок.
- А звідки в тебе пістолет? - запитую згадавши про зброю.
- Цей? - посміхається Кевін і дістає з кишені зброю . Натискає на курок і він ... спалахує... Дивлюсь на нього широко розкритими очима .
- Це запальничка? Ти божевільний. А якби вони здогадались?
- Ризик був звісно... В мене не було вибору. Потрібно було діяти швидко . Ти сказала, що їх четверо . Якби я корчив героя і поліз в бійку, можливо покалічили б нас обох... Я вирішив ризикнути. - сміюсь і обіймаю цього ненормального.
- Дякую Кевіне.
- Я реально злякався за тебе мала. - обіймає мене за талію. - І ти там більше не працюєш. Ти взагалі не працюєш. Тобі про навчання потрібно думати .
- Ти ж сам психував... - він кладе палець на мої губи , чим не дає договорити.
- Я був дурнем . Я взагалі поводив себе з тобою , як повний придурок . - знов ніжно цілує , а я не можу зрозуміти , що з ним не так. Ще вчора він мене ненавидів, а сьогодні так ніжно цілує . - Сідай, я зроблю тобі чай. - вже вкотре за сьогодні дивує мене Кевін. Але я така втомлена і морально і фізично, що не хочу цього коментувати. Сідаю на диван і прикриваю очі . Мабуть я заснула , тому що в якийсь момент відчула , як Кевін підняв мене на руки і поніс в мою кімнату .
