За вуаллю брехні - Юлія Ковалевська
Поки в місті поволі йшла кривава битва, чоловіки швидким кроком ступали темними вузькими тунелями під замком. Коли вони опинились біля темниці, то Вінс та декілька повстанців вийшли і почали звільняти в’язнів, озброюючи тих, хто ще мав сили битись. Вони мали потрохи зачищати замок.
Торіан, Аліксен та ще з десяток воїнів йшли далі, за ними слідував Ольт Ерго, який би зміг надати допомогу пораненим.
Ерцгерцог збирався пройти ще один поворот, як боковим зором встиг помітити рух і вскочити назад. Якраз вчасно, бо пролунав постріл, луною покотившись по вузьким коридорам. Узявши зброю до рук, чоловік вискочив у прохід і вбив одного стрілка, наступного вбив Алік.
– Схоже треба бути обережнішими, він знає, що ми можемо скористатись ходами. Тут можуть бути ще засідки, – казав Аліксен, поки вони нашвидкуруч перезаряджали пістолі. Пройшовши по ще поки теплих тілах, вони підхопили рушницю, що не встигла вистрілити і пішли далі вже обережніше, виглядаючи за кожен кут. Йшли тихо, аби, якщо що, застати ворогів зненацька. І робили правильно, адже вони побачили, як слабко горить світло за одним з поворотів, до якого вони наближались. Свій факел вирішили тихо загасити, поки їх не помітили. Підкрались ближче. Торіан акуратно визирнув за ріг і показав п’ятірню, що ледь можна було розгледіти у світлі ворожого смолоскипа. Взявши до рук арбалети, чоловіки вискочили і почали вести вогонь. Останній втік, прихопивши із собою джерело світла і залишивши своїх побратимів захлинатись кров’ю на підлозі в повній темряві.
– Треба звідси виходити, – сказав Торіан, коли факел знову був запалений. – Він розповість, що ми тут і покличе підмогу. Тоді тунелі будуть кишіти вартовими і ми тут загинемо. Збираймо те, що може знадобитись і виходимо.
Вони забрали пістолі, рушницю та боєприпаси і Торіан повів їх до найближчого виходу з таємних ходів, але пішли вони не туди, куди побіг той боягуз. Там на них точно чекатимуть.
Обережно виглянувши назовні, ерцгерцог помітив поки лише двох вартових, що підозріло озирались довкола. Чоловік кивнув, різко відчинив прохід і вони застрелили їх.
Поки все йде більш-менш гладко, якщо забути про те, як Торіана ледь не вбила куля. Вони далі тихо пробирались коридорами, але за кілька поворотів їх уже чекали. Кілька десятків озброєних «псів» чекали, коли з-за повороту вийдуть вороги. Їхні рушниці напоготові – один рух і ціль перетвориться в решето.
– Що будемо робити? Нам потрібно їх обійти, сили не рівні. Ви знаєте якісь інші шляхи? – майже беззвучно запитав генерал. Торіан кивнув і задумався.
– Треба прийняти бій. До тронної зали лише три входи і я впевнений, що інші охороняються так само, як цей. За троном є потаємний хід, але там у нас шансів на успіх менше. Ми не маємо вибору.
Аліксен підтис губи і кивнув.
– Їм відомо, що ніхто окрім ворога тут ходити не буде, або подасть якийсь сигнал. Отже, щойно вони помітять рух, то вистрілять. На жаль, не одночасно, а скоріше хвилями, але я думаю, що хоч десяток куль буде нейтралізовано, якщо їх спровокувати, – розмірковував Семілі старший. Він одним оком глянув за ріг. – Залишається тоді куль п’ятнадцять-двадцять. А потім ми встигнемо застрелити декількох до того, як поляжемо в цьому коридорі.
– Мілорди... – чоловіки одночасно звернули увагу на одного з воїнів, – у мене є ідея.
