Ліна та пригоди в Половецькому замку - Ірина Литвин

– Я спочатку її дуже боявся, як і всі, – продовжував Олег, – але якось вона мене врятувала. Я вночі коли перетворився на вовка і бігав по лісу, потрапив у болото і мало не втонув там. А твоя тітка пролітала наді мною  в цей час. Вона мене витягла звідти і тоді я зрозумів що не така вона вже мабуть і погана. До речі, пам’ятаєш ту книгу, що я читав коли ти прийшла в нашу школу, ти ще питала про неї?

Ліна кивнула.

– Це моя Книга Роду. Там і про наше місто розповідається і про місцеву магію. Але я тільки почав її читати, тому багато ще не знаю.

– А можеш мені її показати? – запитала Ліна.

Олег спершу задумався чи варто ділитися чимось аж таким цінним, але все ж сказав:

– Добре. Але зараз в мене її немає, вона – вдома.

– То ходімо до тебе додому, – Ліні не терпілося якомога скоріше її побачити.

– Ходімо, – погодився Олег, – заодно в теніс пограємо. Ти вмієш грати в теніс?

– Трохи, якось з мамою грала.

– Добре, я теж не дуже. Мої брати не хочуть зі мною грати, бо вони добре грають і їм зі мною нудно.

Виявилося що будинок Олега знаходиться недалеко від Ліниного, майже біля того місця, де Ліна вчора його зустріла. Будинок був звичайним, чимось схожий на тітчин. На задньому подвір’ї був сад фруктових дерев, тенісний стіл і гойдалка. Крім тата і мами в нього було ще двоє старших братів і дідусь. І всі вони були перевертнями, крім мами – вона була звичайною людиною. Але вона так любила все надприродне, що одразу закохалася у його тата коли дізналася що він перевертень. А ще вона була письменницею і писала дитячі книжки.

Кімната Олега знаходилася під самим дахом. Вона була маленькою, але й дуже затишною. Олег підніс стільчик до шафи, виліз на нього і дістав з найвищої полиці книгу.

– Тато дав її мені коли я вперше перетворився на вовка. Можеш подивитися.

Ліна взяла в руки книгу і вмостилася з нею прямо на підлозі. Олег сів поруч. Вони відкрили книгу і разом почали її гортати. Вся книга була написана від руки. Через декілька сторінок почерк і чорнила змінювалися. На деяких сторінках з'являлися малюнки – якісь символи або незграбні істоти що нагадували то людей, то вовків.

– В цій книзі описана вся історія мого роду, – сказав Олег. – Я ще не всю прочитав, але на початку розповідається як все почалося. Ще за часів Київської Русі це місто було невеликим селищем. Якось на нього напало татарське плем'я. Кругом палав вогонь і люди в паніці розбігалися хто куди. Ніхто не боронив селище. Четверо братів вибігли на вулицю щоб вступити в бій, проте ніхто не йшов їм на допомогу. Аж тут, з лісу вийшов якийсь старий чоловік, сивий, з довгою бородою та ціпком у руці. Він проходив крізь палаючі вогнища і ні разу не здригнувся, стріли летіли повз нього, та жодна його так і не зачепила. Він підійшов прямо до хлопців і простягнув їм флягу з якимось напоєм. "Випийте це і у вас з'явиться сила більша ніж у всіх воїнів на цьому полі". Сказавши це, він віддав хлопцям флягу, потім повернувся і просто зник. Хлопці випили те, що дав їм старий і одразу ж впали на землю забившись в судомах. Згодом вони піднялися, проте стали вже не на ноги, а на чотири лапи. Вони були вовками. У вовчій подобі в них з'явилася сила про яку говорив старий.

– Це схоже на якусь казку, – засміялася Ліна, – то ті чотири брати, твої предки?

– Лише один, – відповів Олег, – інші три розійшлися по різних кінцях світу. І це не казка. Коли я перетворююся на вовка, я стаю набагато сильнішим. Я б ніколи не зміг пробігти на власних двох таку відстань, яку пробігаю у вовчій подобі та ще й з такою швидкістю. Ти не віриш у все це, права?

– Ні, я вірю, – сказала Ліна, – просто, я завжди так мріяла про всі ці пригоди – магію, чарівний світ, що мені не віриться в те, що все це зараз відбувається насправді.

– Можливо ти знала що магія існує насправді? Ти могла відчувати це, – сказав Олег, а потім трохи сором’язливо додав:

– Я, ось на приклад, знав що ти приїдеш.

– Звідки? – здивувалася Ліна.

– Мені наснився сон. Снилося, як ти заходиш в клас і вчителька говорить "це Ліна – нова учениця". Коли ти потім дійсно зайшла в клас, я навіть злякався. Це ж вперше мені наснився віщий сон.

Ліна ще трохи погортала книгу і, не знайшовши там нічого про дивний будинок що вона бачила сьогодні або своїх тітку і маму, віддала її назад Олегу.

Потім вони пішли в сад грати в теніс і мама Олега принесла їм дуже смачний лимонад. А коли почало темніти, Ліна згадала, що час поспішати додому щоб не гнівати тітку.