За вуаллю брехні - Юлія Ковалевська
– Коли зрозумієш, що хочеться постійно знаходитись поруч, коли більшість думок будуть саме про нього і найголовніше – коли ти зможеш зізнатись в цьому самій собі.
– У вас так само було?
– Ні, – Ессі, загадково посміхаючись, поглянула в сторону свого чоловіка і зрозуміла, що він схоже весь час з неї погляду не зводив. – Але я б пройшла все знову, лише б опинитись тут і зараз.
Торіан не витримав, встав і підійшов до них.
– Подаруєш мені танець? – він подав їй руку.
– Звичайно, – Ессі встала і вони одразу зійшлись у танці. Це не був вишуканий вальс, вони просто стрибали, як і всі інші, голосно сміялись, їх голови йшли обертом від різких рухів та випитого алкоголю.
– Що ж ти коїш... – протягнула дівчина, коли Торіан почав ніжно цілувати її шию. – Тут же люди.
– То може знайдемо інше місце? – прошепотів, обдавши її вушко гарячим повітрям і змушуючи тремтіти від ледь стримуваного бажання.
«Мгм» – все, що вона змогла з себе вичавити, притискаючись до дужого тіла і чоловік одразу потягнув її в сторону намету, який їм виділили. Він був досить просторим, легко можна було стояти в повний зріст. На підлозі лежала двомісна перина, на яку вони одразу плюхнулись, не відриваючись одне від одного.
Спочатку намагались змусити одне одного втратити свідомість від втрати повітря, але потім чоловік перейшов до шиї, ключиць, цілуючи і пестячи їх язиком, змушуючи її серце калатати, а дихання пришвидшуватись. До грудей заважав дійти корсаж, який повільно почав розв’язуватись, петелька за петелькою, поки він, трохи відтягуючи її сорочку, йшов вниз, смакуючи ніжну шкіру, втягуючи до рота напружені вершинки грудей. Коли Торіан покінчив із набридливим елементом гардеробу, то вирішив поки повернутись до вуст дівчини і пройти ту доріжку знову.
Але не встиг.
Ессі вже тихенько сопіла, її руки обм’якли і скотилися з його напруженої спини. Схоже довга дорога та алкоголь перемогли її нестерпне пекуче бажання сплестись із ним тілами.
Збудженний чоловік приречено зітхнув, обережно витяг з-під дівчини корсаж, поправив сорочку, зняв її туфлі і вкрив ковдрою, пригорнувши до себе. Усе-таки його тішило те, що вона вирішила бути тут із ним. Уже не міг уявити собі, аби Ессі була десь не поруч.
