Загублена - Гілліан Флінн
— До речі, це хлопчик,— заявила Емі.
Зрештою, я став в'язнем. Емі володітиме мною, скільки схоче, бо я маю урятувати свого сина, маю спробувати розплутати, розпустити, розмотати все, що вона накрутила. Я справді готовий життя віддати за свою дитину і з радістю на це піду. Я виховаю свого сина доброю людиною.
Я видалив свою історію.
Боні підняла слухавку після першого ж гудка.
— В «Будинку млинців»? За двадцять хвилин? — запитала вона.
— Ні.
Я поінформував Ронду, що стану батьком і вже не зможу допомагати з розслідуванням — що я взагалі збираюся відмовитися від усіх заяв, які зробив через своє хибне переконання в тому, що дружина намагалася мене підставити, а ще готовий визнати свою причетність до кредитних карток.
На лінії повисла довга тиша.
— Хах,— нарешті мовила Ронда.— Хах.
Я уявляв, як Боні водить рукою по своєму тьмяному волоссю, закусує щоку.
— Бережи себе, Ніку, гаразд? — нарешті вичавила вона.— І добре наглядай за дитинкою.
Вона розреготалася.
— А на Емі мені насрати.
Я поїхав додому до Го, щоб повідомити їй особисто. Намагався подати це як радісні новини. Це ж дитина, неможливо аж настільки засмутитися через дитину. Можна ненавидіти ситуацію, але не дитину.
Мені здалося, що Го вдасться до насильства. Вона стояла так близько, що я відчував її подих. Сестра тицьнула в мене вказівним пальцем.
— Тобі просто потрібна відмовка, щоб залишитися,— прошепотіла вона.— Ви двоє в біса не можете існувати одне без одного. Ви ж будете атомною родиною, ти ж розумієш це? Ви просто вибухнете. Ви в біса детонуєте. Ти справді віриш, що ви здатні витримати ну десь наступні вісімнадцять років? Ти не думаєш, що вона тебе вб'є?
— Ні, якщо я буду чоловіком, за якого вона вийшла заміж. Я довго ним не був, але стану.
— А ти не думаєш, що вб'єш її? Хочеш перетворитися на батька?
— Хіба ти не бачиш, Го? Це моя гарантія, що я не перетворюся на нашого батька. Я маю бути найкращим чоловіком і найкращим татусем на світі.
Го розревілася. Це вперше я бачив її сльози з самого нашого дитинства. Вона опустилася на підлогу, наче ноги не втримали. Я сів поруч і прихилив свою голову до її. Го нарешті проковтнула останній схлип і глянула на мене.
— Ніку, пам'ятаєш, як я сказала, що все одно любитиму тебе, якщо... І любитиму, незважаючи на те, що прийде після «якщо».
— Так.
— Ну, я й досі тебе люблю. Але це розбиває мені серце,— вона жахливо схлипнула, наче дитина.— Це не мало бути отак.
— Це дивний виверт,— намагаючись підняти їй настрій, сказав я.
— Вона ж не спробує розділити нас, ні?
— Ні,— запевнив я.— Пам'ятай, що вона теж прикидатиметься кращою.
Так, я нарешті став рівнею Емі. Якось зранку прокинувся біля неї і почав роздивлятися її потилицю. Я намагався прочитати її думки. Вперше не почувався, наче дивлюся на сонце. Я піднявся до рівня божевілля своєї дружини. Бо знову відчуваю, як вона мене змінює. Я був недосвідченим хлопчиком, а потім чоловіком. Хорошим і поганим. Принаймні тепер я герой. Лише за мене можна вболівати в цій нескінченній історії війни у нашому шлюбі. Це історія, з якою я можу жити. Дідько, зараз уже й не уявляю свою історію без Емі. Вона — моя одвічна супротивниця.
Ми — єдина лячна кульмінація.
Емі Елліот-Данн
Десять місяців, два тижні, шість днів після повернення
Я чула, що кохання має бути беззаперечним. Таке правило, і всі це кажуть. Але якщо кохання не має кордонів, лімітів, умов, то навіщо комусь узагалі намагатися чинити правильно? Якщо я знаю, що буду коханою попри все, то в чому ж тут виклик? Я маю кохати Ніка попри всі його недоліки. А Нік має кохати мене попри всі мої примхи. Але ясно, що жоден з нас так не почувається. Це змушує думати, що всі дуже помиляються і кохання супроводжується купою умов. Кохання вимагає найкращої поведінки від обох партнерів. Постійно. Беззаперечне кохання — це недисципліноване кохання, і ми всі бачили, що воно згубне.
Ви можете прочитати більше моїх думок з приводу кохання у книжці «Неймовірна». Незабаром у всіх книгарнях!
Але спершу про материнство. Завтра час народжувати. Так сталося, що завтра буде наша річниця. Рік шостий. Залізо. Я думала подарувати Нікові гарненьку пару кайданків, але поки що він може цього не оцінити. Так дивно згадувати, що рік тому я нищила свого чоловіка. Тепер майже закінчила його перекроювати.
Увесь свій вільний час Нік намащує мій живіт какао-маслом, бігає по огірки й масажує мені ноги. Загалом робить усе, що повинен робити добрий майбутній татко. Леліє мене. Він учиться кохати беззаперечно, але за всіма моїми умовами. Гадаю, ми нарешті на шляху до щастя. Я нарешті все збагнула.
Ми на межі перетворення на найкращу, найкмітливішу атомну родину на світі.
Просто слід не зупинятися. Нік ще не все робить ідеально. Сьогодні зранку він погладжував моє волосся, питаючи, що ще зробити, а я сказала:
— Божечки, Ніку, чому ти такий ласкавий зі мною?
Він повинен був відповісти: «Ти на це заслуговуєш. Я тебе кохаю».
Натомість він сказав:
— Бо мені тебе шкода.
— Чому?
— Бо щоранку ти прокидаєшся і маєш бути собою.
Як би мені хотілося, щоб він цього не казав! Я весь час про це думаю. Не можу зупинитися.
Мені більше нема чого додати. Я просто хотіла переконатися, що моє слово буде останнім. Гадаю, я на це заслужила.
Нік та Емі Данни саме збираються святкувати п'яту річницю шлюбу, коли Емі зникає. Поліція підозрює Ніка в убивстві дружини. Друзі Емі раптом починають розповідати, що вона боялася чоловіка, що мала від нього секрети. Він присягається, що це
