Заміж у покарання - Марія Акулова

Сперечатися з ним втомився. Вислуховувати, якщо чесно, також. У нього своє бачення, у мене своє. І миротворцем між мною із Семеновичем виступати не треба. Мені зараз потрібна не блакитна каска, що миготить перед очима, а беззастережна підтримка і довіра. У тому, дідько, із чим я сюди і їхав. Не підвищувати вартість договірняку, а справу робити. Але їх, мабуть, Барич не дасть. Він, як і багато хто, вважає, що я борщу.

Може, так і є, але борщу не один я. І не один я повинен розуміти, що всяке нахабство має межу. Безкарність породжує беззаконня, яке зрештою вдарить по кожному.

По мені вдарить. По дітях, яких у мене немає, але раптом будуть? Хочу здохнути і за них бодай не так сильно боятися.

І за Айку. За свою Айку теж боятися не хочу… Вона, насправді, людина дуже сильна, але в моїй голові – чиста слабкість без шкіри. Моя особиста слабкість. І насолода.

Доїдаю, Наума подумки шлю нахуй до ранку, а посуд відправляю в посудомийну машину. Залишки щедрої вечері – у холодильник. Піднімаюся до спальні.

Коли кладу мобільний на бездротову зарядку, спалах екрана підсвічує силует дружини. Вона десь посередині між своєю та моєю подушкою. По шию під ковдрою. Просто спить, взагалі не спокушає, але будь-який погляд на неї викликає у грудях почуття. Все не дарма.

Стоячи під душем, чомусь це і повторюю: все, блять, недаремно, Айдар. Не дарма, повір.

Вірю типу. Повертаюся до спальні.

До неї під ковдру. Рука лягає на стегно. Гладжу шкіру, зачіпаю мереживо. Чекала мене у білизну. Роблю вдих у волоссі. Я вже не знаю, чим вона тільки не мажеться, але щоразу знаходжу в її запаху щось нове, а все одно з тисячі впізнаю. В'язну в ній. Мій нескінченний святковий торт.

Коли клянуся, що не хочу її будити, брешу сам собі. Безбожно. Бо мої руки при цьому господарюють по м'якому, теплому, сонному розслабленому тілу. Губами притискаюся до лопатки, зубами прихоплюю бретельку і тягну з плеча. А потім знову притискаюсь. Цілую в шию. Лижу за вушком.

Стискаю груди. Розумію, що через мереживо – не те. Тому спускаю невагомі чашки і знову накриваю долонями повні півкулі.

Айка різко видихає. Я стискаю соски і підкручую.

Назад пробирається жіноча рука. Дряпає живіт, пірнає під боксери. Це не складно з огляду на те, як я її хочу. Резинку відтягувати не доводиться.

Долоня стискає стовбур, веде по ньому, Айка прогинається.

Я цілую її у плече.

Знову вибачила, що збрехав про час. Навіть прибраною в холодильник вечерею не покарала. Ну що за свята жінка?

Ковзає кулаком по стовбуру, я інстинктивно штовхаюся назустріч, але кінчати швидко і в незручній позі не хочу. Вже спати не хочу. Тільки її. Без поспіху. Наче ми з нею день хуйнею мучилися. Гуляли. То в сауні, то в басейні, то в джакузі, на масажі були... Наче торкалися одне одного безневинно і ненароком весь день, і тільки зараз нарешті зірвалися.

Знімаю руку Айкі з члена, перекидаю її на спину і лягаю зверху, цілую спочатку в центр долоні, а потім в губи.

У самого боксери вже приспущені, її мереживо теж зрушую. Ковжу по волозі пальцями, далі - прилаштовую головкою.

Я не пиздюк, не підліток, але наживо з нею і до кінця – це моя, блт, мрія. Коли вмикаю розум, усвідомлюю, що поспішати не варто. Задоволення та піддавки з тваринними інстинктами можуть коштувати нам дорожче, ніж ми готові заплатити. Але це коли розум, а коли член…

– Котра година? – Айлін запитує трохи хрипким голосом, поки я спускаю ковдру нижче. Милуюся дівочими грудьми, розстібаю і відкладаю убік непотрібний бюстгальтер.

Гладжу, торкаюся, стискаю в долоні і тягнуся губами.

Вона тремтить і підставляється. Лижу. Обхоплюю губами. Посмоктую. Погляд піднімаю. Відриваюсь від грудей, вона дихає ще частіше.

– Не знаю. Десь четверта. Спати тебе пустити?

Запитую про одне, а сам труся головкою об набряклі складки.

Довгі ноги обіймають мене за торс і стискають. Її тіло просить не про сон. І моє просить.

Айка мотає головою, проїжджається моїми щоками, пірнає у волосся і спрямовує. Груди у неї дуже чуттєві. Я з величезним задоволенням приділяю їм увагу.

У планах кінчити між. Планів загалом багато.

Куди тільки не кінчити.

Нам би швидко зайнятися коханням і заснути, але не можу відірватися. Тягну і тягну. Вилизую. Цілую. Мну стегно, живіт цілую. Знову груди. Шию…

– Айдар...

Айка і гладить від потилиці вниз, заохочуючи, і на розмову кличе.

Я навчився за тоном вгадувати, коли просто від надміри почуттів то мене згадує, то Аллаха, а коли хоче щось запитати.

Важко відірватися. Прикушую шкіру, гарчу, тільки потім підводжуся на руках, ловлю погляд, посміхаємось одне одному.

Прокинулася. І я підбадьорився трохи.

– Що? – Запитую, а думати можу тільки про те, що до губ хочу притиснутися. Влізти язиком і штовхнутись членом. Похуй на резинку. Вийду і на живіт.