Заміж у покарання - Марія Акулова

Прокидаюся від того як штори роз'їжджаються. Кривлюся і ховаю обличчя під ковдрою, не бажаючи змирятися з неминучістю.

Айдар натиснув на кнопку, назад явно не здасть. Він уже сорок хвилин копошиться в нашій спальні, поки я з останніх сил борюся з неділею, що настала.

Хочу спати немислимо. Наче під віки налили свинцю. Навіть сором і бажання бути для нього ідеальною дружиною не рятують.

Ідеальні дружини не дрихнуть, доки їхній чоловік кудись збирається. А я дрихну. І відпускати не хочу.

— Айлін, — Айдар гукає, я здуваю легені повітряними кульками в нуль.

Скидаю ковдру, хмурюся, підводячись на лікті.

Перші секунди найскладніші. Світ крутиться. Сил немає. Намагаюся навести фокус.

Айдар уже одягнений. У брюки та сорочку. Серце болісно стискається.

Кидає мене знову.

— Котра година?

– Майже друга…

Відповідь чоловіка приголомшує. Я навіть не бентежусь через те, як уважно він роздивляється мене – навряд чи таку вже гарну після сну. Напевно, на щоці слід подушки. Волосся скуйовджене.

– Ого…

Айдар посміхається.

— Виспалися зате...

Виставляє руку трохи вперед і манить пальцем.

Нащось притискаю до грудей ковдру, підводжуся на коліна і рухаюся до краю.

– Я там усе бачив, Айко. І торкався. І цілував. І лизав навіть…

Айдар хльостко б'є словами на кожному моєму кроці. Тільки я не лякаюся, а усміхаюся у відповідь. Підійшовши впритул, відпускаю тканину та обвиваю його шию. Ковдра злітає, на мої сідниці лягають долоні.

— Ти їдеш? — Запитую в губи перш, ніж у мій рот пірне язик.

Ми за ніч займалися сексом загалом кілька годин. Мені може навіть занадто багато, але Айдар скидав напругу, я б не ризикнула відмовити.

Тепер знову відчуваю, що хоче. Але провокувати не буду.

– Так. По роботі викликали.

Ненавиджу його роботу. Усім серцем ненавиджу. І мовчу.

Гладжу плечі. Цілую у вже ідеально поголене підборіддя, що пахне свіжістю.

— Знову допізна?

– Ні. На кілька годин. Вечір наш. Залізно.

Я цілком припускаю, що й сьогодні не вийде. Тому намагаюся не обнадіюватися. Просто киваю. Подивимося.

До трясучки не хочу відштовхувати його та відпускати. Він також не хоче. Ми так і стоїмо на краю ліжка. Я дивлюсь на чоловічу шию. Потім – на другий гудзик сорочки.

У голові картинка за картинкою промотується черговий день, коли я знову не наважилася і пообіцяла собі, що завтра. Нудно.

Вдихаю глибоко, піднімаю очі.

У горлі сухо. Серце завелося. Страшно.

Айдар ледь помітно підбадьорює кивком підборіддя. Я зриваю нас у урвище.

— Я хочу дітей.

Слова звучать зовсім не урочисто, навіть не голосно, але заповнюють усю кімнату. Спершу вони, потім тиша.

Я лякаюся, але цього разу пізно. Забороняю собі посміхатися. Хочеться вдати, що пожартувала, але тримаючись.

І витримую також. Погляд Айдара, в якому нічого не прочитаєш. Ні здивування, ні ентузіазму, ні відторгнення. Його неможливо застати зненацька, а мені хотілося б.

Пауза затягується. Мої нерви – канати, що загрожують луснути. Мені здається, перші ниточки надриваються. Подих частішає…

– Скажи щось… – Прошу, знову зісковзуючи поглядом униз. Дивлюсь на губи. Молюся Аллаху, щоб зараз інтуїція підвела. Він уже не зрадів. Він швидше за все думає, як би не скривдити.

– Вночі вирішила?

Мотаю головою. Це не те, Айдар… Це не те…

– Давно…

– Чому не казала?

– Боялася… – Усміхаюся мляво. Повертаюся до серйозних очей.

— Ти хочеш дітей у принципі чи від мене? Говори правду, я не ображуся.

Його питання провокує на відвертість, якої я собі ще не дозволяла.

— Я люблю дітей. Але хочу від тебе. Відчайдушно хочу. Я дуже закохалася, Айдаре. Тебе ніхто так не любив. І не полюбить. — Я не дам. – Тільки наші діти.

У носі свербить від надлишку почуттів. Я й сама не чекала від себе такого нахабства. Айдар теж навряд.

Куточки коханих губ сіпаються догори. Це здатна помітити лише я. І тільки в мене це може спричинити настільки бурхливу реакцію.

До щік приливає жар. У руках слабкість.

— Ти мені погрожуєш.

Айдар робить іронічний висновок, а я не збираюся виправдовуватися. А ти мені серце на шматки рвеш інтригою.

Нова пауза б'є по вухах. Я почуваюся зовсім голою, але не тілом, а душею. Починає мороз пробиратися. Б'є тремтіння.

Айдар робить глибокий вдих, надуваючи груди. Моєму серцю стає дуже тісно.