Заміж у покарання - Марія Акулова

Руки, що встигли піднятися на талію, стискають трохи сильніше.

Він подається обличчям назустріч і цілує. Не в губи – у кінчик носа.

Віддалившись, шукає погляд. Переконується, що дивлюсь і слухаю уважно.

— Ти будеш гарною матір'ю, Айлін. Для наших дітей.

Після цього ще раз цілує коротко, в губи. Робить крок назад та розворот до дверей.

Акуратно їх закриває зовні, а потім пружним кроком спускається сходами. Я чую це. Я все чую. Але найбільше – скажені бахи серця.

Осідаю на ліжко, дивлюся на знесилені, тремтячі руки.

Сну більше в жодному оці. Усміхаюся.

Діючи імпульсивно, сіпаюся до тумби, дістаю звідти стрічку ненависних презервативів.

Далі – голою на балкон.

Це жахливо, але хочу встигнути.

Айдар уже йде доріжкою до машини.

— Салманов!

Вигукую, він спочатку крутить головою, потім різко повертається.

Далі робить ще кілька ривків головою на всі боки. Я теж благаю Аллаха, щоб ніхто цього не бачив. Тільки він.

Піднімаю руку, махаю стрічкою, а потім кидаю її вниз.

Спостерігаю, як летить. Він також стежить.

— Не здумай затримуватися! — Кричу, тицяючи пальцем у чоловіка. Не витримавши напруги, смикаю тюль і хоча б трохи замотують.

Айдар так і стоїть унизу. Дивиться, уперши руки в боки. Він головою хитає, мені і соромно, і тепло. Начебто знову під шампанським.

— Совість май, га? — Мотаю головою. Не хочу мати совість. Хочу фонтанувати щастям.

Виставляю ногу і трохи стегно. Похитую.

– В будинок, Айко. Покараю.

Не покарає, звичайно, але я вдаю, що вірю.

Залітаю назад і, розкинувшись зіркою, падаю на ліжко. Усміхаюся стелі.

Знову нащось драю і без того чистий будинок, заливаю квіти і прибираю з підмерзлого за зиму газону презервативи.

За кілька годин Айдар приїжджає, як і обіцяв. Ми вперше свідомо займаємося сексом без захисту на дивані у вітальні. У моменті здається, що до спальні нам не дотерпіти.

Чоловік прикусує шкіру на шиї, роблячи фінальні рухи, а в мене у куточках очей збираються сльози. Я відчуваю поштовхи сперми усередині.