Нічний адміністратор - Джон Ле Карре

Їм було зрозуміло, але вони, як і Берр, уже знали, що це не кухар, і не водій, і не брат. І щойно Стрельскі зателефонував з місця злочину і, так, це таки Апостол, Берр узявся робити те, що вже запланував робити, щойно надійде підтвердження, і у тому порядку, як він задумав. Спочатку він зателефонував Руку, щоб повідомити його, що операція «П’явка» від цієї миті вважається під загрозою зриву. І, відповідно, Джонатану потрібно подати сигнал тривоги і почати перший етап плану евакуації: він повинен втекти від Роупера і його свити і заховатися у найближчому британському консульстві, якщо буде така можливість, а якщо це не вдасться зробити, то здатися поліції як злочинець Пайн, який перебуває у розшуку, що і призведе до термінової репатріації.

Проте дзвінок запізнився. Коли Берр додзвонився до Рука, той уже сидів поруч з Амато в його спеціально обладнаному для розвідки фургоні, і вони обидва милувалися тим, як Роуперовий літак розчинявся у променях сонця, що саме сходило, взявши курс на Панаму. Як усім було добре відомо, шеф завжди вилітав на світанку.

— Робе, який аеропорт у Панамі? — спитав Берр, тримаючи напоготові олівець.

— Контрольна вишка отримала лише інформацію про пункт призначення — Панаму, більше жодних деталей. Краще спитай службу розвідки повітряних цілей.

Берр уже робив це по іншій лінії.

Після цього Берр зателефонував у британське посольство в Панамі і поговорив з секретарем з питань економіки, який також виявився представником Беррового агентства і мав вихід на панамську поліцію.

В останню чергу він поговорив з Ґудгью, пояснюючи йому, що докази на тілі Апостола вказували на те, що його спочатку катували, а вже потім убили, і що ймовірність того, що Джонатана видали, варто в інтересах операції вважати фактом.

— О, так, я розумію, — неуважно сказав Ґудгью. Ця новина його анітрохи не зачепила, чи це він шокований?

— Це не означає, що ми повинні забути про Роупера, — наполягав Берр, усвідомлюючи, що, підбадьорюючи Ґудгью, він намагався і сам набратися відваги.

— Я згоден. Тобі не варто його випускати зі свого кулака. Хватка — ось що нам потрібно. І у тебе вона є, я певен.

«Раніше він казав у нас», — подумав Берр.

— Рексе, Ano не міг втекти від своєї долі. Апо — стукач. Він і так довго протримався. Така гра. Якщо федерали до тебе не доберуться, то це зроблять братки. І він це знав з самого початку. Наше завдання — витягнути нашу людину. Нам це під силу. Це не проблема. Сам побачиш. Просто все відбувається одночасно. Рексе?

— Так, я тут.

Намагаючись побороти власне хвилювання, Берр усе ж був переповнений жалем до Ґудгью. Рекса не можна підпускати до таких справ! У нього зовсім немає ніякого захисного шару. Він бере все надто близько до серця! Берр пригадав, що у Лондоні зараз пообіддя. Ґудгью щойно пообідав зі своїм шефом.

— І як усе минуло? Що це була за важлива новина? — спитав Берр, все ще сподіваючись почути у відповідь хоча б щось обнадійливе. — Секретар кабінету міністрів нарешті вирішив перейти на наш бік?

— О, так, дякую, так, дуже добре, — сказав Ґудгью вкрай ввічливо. — Клубна їжа, але заради неї і вступають у клуб. — «Він прийняв знеболювальне, — подумав Берр. — Не може зібратися з думками». — Відкривається новий відділ, тебе це потішить. Комітет нагляду при Вайтголлі. Він такий перший, принаймні так мені сказали. Він підтримує все, за що ми боролися, і я буду його головою. Комітет буде підзвітний безпосередньо секретареві кабінету, що само собою вражаюче. Усі дали йому своє благословення, навіть Рівер-гауз запевнив у повній підтримці. Мені потрібно ґрунтовно дослідити всі аспекти секретної діяльності: вербування, раціоналізація, рентабельність, розділення обов’язків, підзвітність. У принципі все те, що я вже і так робив, як мені здавалося, проте потрібно робити заново і краще. Не можна гаяти ні хвилини. Це, вочевидь, означає, що я маю відмовитися від своїх теперішніх проектів. А ще він тонко натякнув, що ця моя кар’єра може увінчатися дворянським титулом, а моїй любій Тестер так би цього хотілося.

Служба розвідки повітряних цілей телефонувала по іншій лінії. Долетівши до Панами, Роуперовий літак опустився нижче зони, яку покривають радари. Найімовірніше, він повернув на північний захід, прямуючи до Москітового берега.

— То де його зараз чорти носять? — у відчаї закричав Берр.

— Містере Берр, сер, — сказав молодий спеціаліст на ім’я Генк. — Він зник.

Берр стояв наодинці у кімнаті радіоперехоплення в Маямі. Він простояв там так довго, що співробітники вже перестали його помічати. Вони були обернені до нього спинами і займалися своїми пультами й ще сотнею не менш важливих речей. Берр стояв у навушниках. А навушники — це така штука, що виключає будь-які компроміси, будь-які обміни інформацією чи її обговорення. Є лише ти і звук. Або його відсутність.

— Містере Берр, це для вас, — різко сказала йому одна з працівниць, вказуючи на перемикачі на апараті. — Схоже, у вас там проблема.

На цьому її співчуття закінчувалося. Вона зовсім не була безсердечною людиною, у жодному випадку. Просто вона була професіоналкою, і її чекали інші справи.

Берр прослухав запис один раз, але він був такий знервований і одурманений, що вирішив узагалі не розуміти, про що говориться в записі. Навіть надпис збив його з пантелику. «Від Маршалл у Нассау Томасу в Кюрасао». Що це в біса за Маршалл? І якого чорта він телефонує моєму агенту в Кюрасао посеред ночі, саме коли операція тільки починає набирати обертів?

Бо ж хто міг отак одразу ж здогадатися, особливо коли голова зайнята мільйонами інших думок, що Маршалл — насправді дівчина? І не просто дівчина, а Джемайма, вона ж Джед, вона ж Джедс, яка телефонувала з Роуперової резиденції у Нассау?

Чотирнадцять разів.

Між північчю і четвертою годиною ночі.

Інтервали між дзвінками — від десяти до вісімнадцяти хвилин.

Перші тринадцять разів — ввічливе прохання зв’язати її з містером Томасом, будь ласка, і відповідь, після спроб з’єднати її, що містер Томас не бере слухавку.

Проте на чотирнадцятий раз її старання були не даремні. Рівно о третій годині п’ятдесят сім хвилин Маршалл у Нассау з’єднали з Томасом у Кюрасао. На цілих двадцять сім хвилин Роуперового телефонного часу. Джонатан спочатку розлютився. І правильно. А потім він трохи заспокоївся.