Серденько Змія - Віолетта Котова

- Гарна. – всміхнувся я. Це саме те, що мені треба було. Я народився в рік змії, багато що в моєму житті було пов’язано з цими плазунами, татуювання теж не просто мало вигляд саме змія, але я б не здогадався зв’язати медицину зі змією, забув… - Що це за метал? Золото? – в моїй долоні зараз красувався маленький блискучий келих, прикрашений прозорим камінням, який навколо обвила змія, шкіра якої була виконана зеленим камінням. Виглядало дуже ніжно, тонко, зі смаком.

- Ні, це медичний сплав, в народі «медичне золото», але прикрашено цирконами.

- Як шкода. – засмутився я, бо в певних умовах, хотілося, щоб прикраса не втратила пристойний вигляд ще довгий час.

- Не переймайтеся. Це якісний метал. Він не боїться води та не облізе.

- Точно?! – не чув ще про такий, і не хотілося впасти обличчям у бруд перед дівчиною.

- Так, я знаю про що кажу. Бачите назву виробника?

- Так.

- Запам’ятайте, бо він найкращий серед інших, ще й перевірений.

 Часу на пошуки чогось іншого не залишалося, тим паче думок не було, що кращого вигадати.

- Це подарунок?

- Так, одній дівчині, вона лікар.

- Цей символ називається келих Гігеї, вона була старогрецькою богинею здоров’я. – продавчиня всміхнулася, вкладаючи прикрасу в гарненьку коробочку з бантиком. – Якщо цікаво, в інтернеті почитаєте.

- Дякую! Почитаю, не сумнівайтеся. – я вклав коробочку у внутрішню кишеню, швидко розрахувався, поспішаючи покинути крамницю.

 Тепер я був повністю готовий до мандрівки назад до пекла, і лиш єдина думка гріла серце, що там є янгол, який рятує наші грішні души від смерті.