Фантомна довіра - Лана Вернік

Відьмак таки зі старшою донькою Ільченка тягається... з’являється на людях, не ховається… Накупив он стільки всього, ясно, що до неї додому, а не собі… Хоча… Як же на це все дивиться Хризонівна?

По поверненню Людмили з Романом влаштували чаювання, поставивши стіл на подвір’ї, перед літньою кухнею, в тіні винограду. Були бутерброди, печиво… Додому Володимир теж поїхав автобусом і коли підійшов до двору, то зупинився, почувши голоси. Прислухався. Дружина й доньки розповідали про горіхові дерева. Тоня, Роман І Степан слухали їхню сімейну легенду-бувальщину про те, як його батько віз деревця мало не з іншого кінця світу у залізній колбі, в яку доливав воду, щоб довезти дерева живими… Як дерева росли, як всі дивувалися розмірам плоду і про подальшу долю кожного дерева. Розповідали про горіхи, як про людей, про членів родини. Людмила додала, закінчуючи оповідь, що в кінці двору зараз росте два молодих горіха і цієї осені вони нарешті побачать які на них плоди… Володимир слухав, стоячи біля паркану. Думав почути щось про себе, але про нього ніхто не говорив.

Степан запитав у Людмили Василівни дозволу забрати Лору на вихідні — вона дозволила. Запитала тільки, які плани — ще точно не знають, але є ідея піти на дискотеку. Сказав, що Бакеро чекатиме їх у місті, що Тоню він забере теж. Почувши їхні наміри, Роман виявив бажання до них приєднатись. Та без питань… "Кораблик" — великий. Тетяна зітхнула, що вона ще мала — її з собою не беруть.

Володимир слухав і в якийсь момент йому стало шкода, що він отак втрачає цю родину, та потім він згадав про Мирославу і майбутнього сина. Син. Заради сина він готовий залишити цю сім’ю назавжди. Без нього вони непогано навчилися жити…   

(Іноземці, які приїжджали в 90-і робити бізнес в колишньому СРСР (і в Україні також), були, якоюсь мірою, відчайдухи та несповна розуму... Адекватній людині важко вмовити себе їхати в країну, де генеральні директори фірм проявляли радість, стріляючи з "калаша" в повітря... Але все-таки дехто з приїжджих був настільки пришелепкуватим, що ризикував відвідувати місця, де відпочивали і вирішували свої питання київські "босяки" і "бариги"… Іноземцям дуже потрібно було своє безпечне культурне "гетто", і 15 грудня 1995 році воно з'явилося: “River Palace” плавучий розважальний комплекс на набережній Дніпра, неподалік від станції метро “Дніпро”.

Розмір комплексу становив 62 метри в довжину. Корабель був побудований спеціально для втілення даного проєкту на корабельнях порту Гіза (Єгипет), і звідти його водою доставили на дніпровську набережну.

Тут було казино, одне з небагатьох, де іноземці в 90-ті відчували себе в безпеці. Інтер'єр був оформлений у jungle-стилі: в ігровому залі стояли пальми, а формою дилерів служили гавайські сорочки. Набір ігор стандартний: рулетка, блекджек, кілька різновидів покеру. Дилери вели гру англійською мовою — спокійні, впевнені в собі як танки. (Для цього була заснована власна школа круп'є, на роботу не брали співробітників, які мали досвід роботи в інших закладах.)

Основним контингентом відвідувачів були іноземні гості Києва, тому й англійською... І саме тому, до речі, “River Palace” був популярним і престижним місцем серед столичних “нічних метеликів”.

(фото з інтернету)

В казино можна було усамітнитися у VIP залі, де грали лише “найцінніші гості”. Для гравців у кожній залі розташували бари та створили всі необхідні умови для затишку та комфорту. Був Спорт-Бар, де можна було подивитися будь-яку подію в світі спорту і послухати приємну живу музику, замовити страви. Готували смачно. Була дискотека місткістю на 200 осіб з баром і “дівчатками”. Декілька років вважалася найкращою в місті. Коктейльна карта “River Palace” містила класичні коктейлі та лонгдрінки. Цей комплекс-корабель насправді був безмоторною баржею, пришвартованою до берега, — дебаркадером.

(фото з інтернету)

У закладі за дев'яності роки, з моменту відкриття в 1995-му, мабуть, побував кожен столичний любитель дискотек. Були часи, коли в “Кораблику” (так називала “River Palace” місцева публіка) був найжорсткіший у місті фейс-контроль і відвідувачу з легкістю могли відмовити у вході, якщо його авто було недостатньо престижним або його зовнішній вид був “не формат”... Місцева публіка нерідко збиралася дуже знатна. “River Palace” славився як місце п'яного розгулу та з'ясування відносин на кулаках державних чиновників і їхніх дітей... аж до моменту закриття даного закладу влітку 2010 року.

Джерело: блог Морфея.)

Цього разу Лорі таки дісталася синя сукня-трапеція з закритими плечима і V-подібним декольте. Волосся Лора заплела у французьку косу, раніше б зробила просто хвіст... Тоня теж одягнула сукню, злегка приталену, сірий ”металік” з американською проймою (Глибокий діагональний плавний виріз, що йде від пахви до горловини і залишає відкритими плечі. Лінія пройми вирізається практично по лінії реглана). Роман з цікавістю оглянув дівчат, коли вони вийшли з двору Тоні, зупинивши погляд на Лорі.